Опис власного досвіду роботи

Опис власного досвіду - Тут
Опис  власного досвіду роботи

                                                « Учитель готується до хорошого уроку все життя»

                                                                 В. Сухомлинський

       Важливість вивчення історії в школі на сучасному етапі полягає не стільки у знаннях, закладених учителем , скільки у засобах самостійного отримання учнем історичних знань.

Одне з першочергових завдань історії – допогти молоді побачити образи сучасності у світлі минулого, дати можливість зрозуміти суперечливі питання власного суспільства. Сприяти вихованню толерантності – не тільки професійний , але й етичний і моральний обов»язок учителів історії.

Перед тим, як почати когось учити, учитель завжди задається питанням :

 « Чого я мушу навчити свого учня, тобто  яку мету я ставлю, навчаючи його?».

Відповідь на це питання пов»язана з іншим : « Як треба вчити учня, щоб досягти поставлених цілей?», « Які форми, прийоми роботи треба використати, яку методику в цілому застосовувати?»

Сучасні вимоги освітніх стандартів змушують учителів не тільки надавати учням інформацію, а й шукати шляхи практичного застосування її у повсякденному житті. Знання  не заради знань, а знання – для збагачення життєвого досвіду.

      Значення інформації в сучасному суспільстві постає на перший план, тому учні повинні опану­вати інформаційні технології, уміння одержувати, а також критично осмислювати та використовувати різноманітну інформацію.       Саме цим і пояснюється проблема, над якою я працюю: « Поєднання інтерактивних і традиційних технологій навчання історії та їх результативність».  (Слайд 1)

     Урок не може бути цікавим, якщо учень постій­но включений в одноманітну за структурою й ме­тодикою діяльність. Урок має слугувати засобом розвитку творчих здібностей учнів, їхніх потреб, обдарувань, інтересів, самовираження та самореалізації, розвивати постійне прагнення до пізнання і самовдосконалення. Тому тут треба проявити свій талант. А талант – це здатність робити те, чого нас ніхто не вчив. Це все те, на що дивляться з любов’ю. Тож любов учня потрібно завоювати. Для цього  треба використовувати хоч якусь «родзинку» до серця дитини на кожному уроці. Однією з таких родзинок і є  застосування інтерактивних методів навчання.

   Якщо говорити про використання на уроках ме­тодів наукового пізнання, то, мабуть, не існує кра­щої методики, ніж та, яку створює сам учитель. На кожному уроці вчитель прагне досягти його результативності, а це можна здійснити різними шляхами: (Слайд 2)

а)      активізація дітей на уроці;

б)підвищення інтересу до навчання;

в)      свобода під час висловлювання міркувань;

г)       звільнення учнів від механічного заучування;

д) подолання невпевненості, страху помилки.
Вчити самостійно працювати — це й означає вчити розумової праці. Чим раніше ми починаємо працювати над указаним, тим вагомішим є результат.

Я, як кожен учитель, маю власну систему проведення уроків з історії, на яких виступаю лише в ролі організатора навчального процесу, можна сказати, лідера класу, використовуючи ці­лий арсенал засобів інтерактивного навчання: (Слайд 3)

l  Коло ідей;

l  Акваріум;

l  Мозковий штурм;

l  Метод “ ПРЕС”;

l  Займи позицію;

l  Ток – шоу;

l  Робота в малих групах;

l  Міні – проекти

l  “Асоціативне гроно”;

Звичайно, сьогодні у викладанні історії існує цілий ряд проблем: різний обсяг тем, складність програми, здебільшого важкий виклад матеріалу, насиченість історичними поняттями й терміноло­гією, високий рівень науковості. Ці труднощі ставлять переді мною завдання — викликати ін­терес і бажання до навчання, використовуючи най­ефективніші форми й методи, особливо коли мова йде про цілеспрямоване та самостійне одержання знань учнями.

    Наука історія — специфічна, тому що в ній перетинаються вектори техніки, етики, естетики та філософії. Завдяки їм створюю умови для таких педагогічних технологій, які базуються на активізації та інтен­сифікації діяльності учня, використовуючи різно­манітні активні методи: (Слайд 4)

( Слайд 5). Метод доступності матеріалу — полягає в опо­рі на ті знання, які вже має учень, а це, у свою чергу, допомагає кращому розумінню та осмис­ленню отриманої інформації та міцнішому її запам'ятовуванню.

 (Слайд 6). Міні - проекти —  він орієнтований  на самостійну діяльність учнів – індивідуальну,парну, групову , яку учні виконують протягом певного відрізка часу

 ( Слайд 7). Метод міні-дискусії, де вчитель може виступати в ролі арбітра, спрямувавши розв'язання про­блеми в необхідне русло.
 ( Слайд 8). Метод навчальної гри — викликає підвищений інтерес до сучасних проблем історії, виховує вміння висловлювати та обстоювати свою думку, навчає культури дискусії та вміння знаходити компромісні рішення.

(Слайд 9). Метод образності, емоційності й незвичності — викликає в учнів позитивні емоції, а це є запо­рукою гарного сприйняття та відтворення здо­бутих знань.

(Слайд 10). Метод гронування — використання рисунків,схем і таблиць як допоміжного матеріалу під­ручника та елемента мозкового штурму (з чого складається?).

          Визначення методів інтерактивного навчання є індивідуальним у роботі кожного вчителя й зале­жить від його ерудиції, темпераменту, різноманіт­ності інтересів, уміння працювати з аудиторією.

           Аналізуючи досягнення учнів у засвоєнні на­вчального матеріалу, я зробила висновки, що в разі систематичного застосування інтерактивних мето­дів в учнів підвищується інтерес до історії, стиму­люється навчальна активність, розвивається мис­лення, пам'ять, формуються здібності приймати розумні рішення в нестандартних ситуаціях.

           

                 Усім нам відомо, що вивчення історії немож­ливе без використання таблиць, схем, і, звичайно, сього­дення вимагає, змушує вчителя використовувати комп'ютерні технології. Грамотне застосування ноутбука, сенсорної дошки в навчальному процесі саме й полягає в тому, щоб зробити урок неповторним, цікавим та захоплюючим, створити передумови для того, щоб учні захотіли самостійно здобувати знання та застосовувати їх на практиці.

                 Навчити учня сприймати інформацію з екрана, думати над нею, засвоювати її, зробити роботу з ре­сурсом осмисленою — ось головне завдання вчи­теля на уроці. Ноутбук на уроці — це не покірний слуга вчителя, а зазвичай добрий товариш, з яким доводиться йти, виконувати свої навчальні завдан­ня, прораховувати різні варіанти, передбачати ме­тодичні пороги й пастки. Особисто для мене відхід від рутини й монотонності — це сучасний урок історії з використанням комп»ютера та сенсорної дошки як однієї з інтерактивних форм навчання. Саме цей метод сприяє більш успішному виконанню якогось етапу роботи, може служити позитивним підкріп­ленням, стимулом для продовження діяльності. І, звичайно, деякий ігровий аспект, відхід від ти­пового словесного мислення, опора на нескладні нестандартні операції.

                   Використання комп'ютерних технологій допо­магає не тільки виховувати зацікавленість до історії як науки в учнів, а й допитливість, уважність, спостережливість.

                   Для активної діяльності учнів необхідно довести завдання уроку до свідомості кожного. Використан­ня сенсорної дошки створює певний емоційний фон в учнівському колективі й потребує певного емоцій­ного настрою. Але хочу зауважити, що комп»ютер не замінює та не підміняє традиційних дидактичних засобів, а використовується поряд з ними як один із засобів навчання, що є надзвичайно потужним.

                   Інтерактивні методи навчання, які застосову­ються на моїх уроках, дають змогу викликати та підтримувати в учнів пізнавальний інтерес до такої багатогранної, цікавої та складної науки, як історія.

                

        ( Слайд 11).   На закінчення мені хочеться сказати: « Учитель повинен пам’ятати три речі: він працює з дітьми, він повинен розвивати в учня навички мислення високого рівня, він повинен бачити результат своєї праці».

         Мій досвід роботи вказує на те, що для наших учнів дуже  важлива психологічна атмосфера, в якій вони перебувають. Саме тому намагаюся завжди заохочувати навіть невеликий успіх учня, відмічаю добрими словами його особисті досягнення в процесі вивчення історії, формую на уроках мікроклімат співробітни­цтва і взаємодопомоги, і більшість учнів відповіда­ють мені повагою, любов'ю й бажанням працювати на уроці.

Житло і побут давніх українців План-конспект уроку історії України 5 клас

            Тема.   Житло і побут давніх українців (Слайд 1).

             Мета:   розповісти про витоки історії давніх українців, пояснити, як   відбувалося розселення слов’ян; охарактеризувати життя і заняття слов’ян; пояснити зміст  термінів і понять: «давні слов’яни»,  «династія», «Києвичі», «язичництво»; формувати навички роботи з текстом підручника та історичними джерелами; розвивати інтерес до минулого України.

  Тип уроку:     комбінований.

Обладнання:  підручник, атлас, стінна карта «Розселення слов’ян»,    ілюстративний матеріал, уривки з історичних джерел, мультимедійна презентація.

Основні терміни та поняття: давні слов’яни, династія,   Києвичі, язичництво.

Основні дати:    V – VII ст.  --- розселення слов’ян; кінець V – початок VI ст. – правління князя Кия.

                             Структура уроку

I.                   Організація навчальної діяльності

II.                 Перевірка домашнього завдання

III.                      Актуалізація опорних знань

IV.             Вивчення нового матеріалу

1.    Витоки історії давніх  українців.

2.    Розселення слов’ян.

3.    Життя і заняття східних слов’ян.

V.                Закріплення нових знань

VI.             Підсумки уроку

VII.           Домашнє завдання

                                         Хід уроку

     I.Організація навчальної діяльності

        Учитель оголошує тему й основні завдання уроку.

           Сьогодні учні ми полинемо на сторінках підручника у далеке минуле наших предків.

II.   Перевірка домашнього завдання

Бесіда за запитаннями ( Слайд 2)

1.     Як називається наука , яка вивчає минуле людства?

2.     Що таке історичні джерела? Які види історичних джерел ви знаєте?

3.     Наука, яка досліджує назви міст, сіл, річок?

4.     Як називають учених, які вивчають минуле людства, досліджують події та описують діяльність людини?

   III.  Актуалізація опорних  знань

Учитель пропонує учням по черзі, одним-двома реченнями висловити свою думку стосовно того, у чому полягає важливість для дослідників вивчення історії.

    IV. Вивчення нового матеріалу

1.    Витоки історії давніх українців

Розповідь учителя

             Українці, як вам уже відомо, є  одним зі східнослов’янських народів Європи. Вони – корінне населення сучасної України. Адже їхній розвиток від найдавніших часів відбувався в межах її території. Витоки давніх українців пов’язані з давніми слов’янами.

Робота з термінами і поняттями

Давні слов’яни  - це група племен, що є предками сучасних слов’янських народів Східної, Західної  та Південної Європи.

              Предки давніх слов’ян заселяли український лісостеп у ті часи, коли у степах Північного Причорномор’я кочували кіммерійці та скіфи ( Слайд 3). Слов’яни займалися тільки землеробством і присадибним скотарством, жили в селищах із шести-десяти будівель ( Слайди 4, 5).

Упродовж століть зміцнювалися й розвивалися давні cлов’яни як народність. Про них стали згадувати у своїх працях грецькі та римські історики й географи. Вони описували землі та зовнішність слов’ян. Очевидці стверджували, що за зовнішнім виглядом, заняттями і звичаями слов’яни відрізнялися від своїх сусідів (Слайд 6). Розповідь про життя давніх слов’ян візантійського історика Прокопія Кесарійського датується серединою VI ст. Він одним із перших вжив назву «слов’яни».

Робота з історичним джерелом

Візантійський історик Прокопій Кесарійський про

давніх слов’ян

            Племена ці… не управляються однією людиною, а здавна живуть у народоправстві, й від того у них справи вирішуються спільно. Єдиним владикою всього вони вважають бога- творця блискавки і приносять йому в жертву всяких тварин. Живуть вони в убогих хатинках, розташовуючи далеко один від одного і часто змінюючи місця поселень.

Вступаючи в битву, більшість із них іде на ворогів пішими, маючи невеликі щити і списи в руках, панцира вони ніколи не надягають. Зовні вони високі та сильні тілом, волоссям не дуже світлі і не руді, але й не до чорноти. Займають вони неймовірно обширні землі…

           Запитання

            Яку інформацію про звичаї і життя давніх слов’ян можна отримати з цього джерела?

            

            2.   Розселення слов’ян

          Колективна робота з підручником

Учитель  організовує коментоване читання відповідного тексту

підручника учнями (стр.   79, 80), поєднуючи його   з роботою з історичним   джерелом  та картою «Розселення  слов’ян».

Спільні риси в слов’янських мовах схиляють до думки, що в давнину всі слов’яни мали спільну територію, із якої розселилися на інші землі. Нестор Літописець у «Повісті минулих літ» стверджував, що прабатьківщина слов’ян розташовувалася на берегах  Дунаю ( Слайд 7). Більшість сучасних дослідників на підставі вивчення різноманітних історичних джерел  поділяють думку, що слов’яни є одним із місцевих народів Європи, що розпочав формуватися на територіях між Дніпром та Віслою. У V – VII ст. слов’янські племена розселилися з прабатьківщини на сусідні землі. Результатом цього, як ви вже знаєте, стала поява трьох великих угруповань -  східних, західних і південних слов’ян.

         Робота з зошитом

           V – VII ст.  --- розселення слов’ян

           Українські землі, за твердженням Нестора Літописця, заселяли сім  об’єднань східнослов’янських племен – деревляни, поляни, уличі, тиверці, сіверяни, волиняни (дуліби) і білі хорвати. Саме вони вважаються далекими предками українського народу. Особливу роль серед цих східнослов’янських об’єднань автор «Повісті минулих літ» приділяв полянам. За його повідомленням, із нього походили перші київські князі – брати Кий, Щек, і Хорив. За них почалося будівництво Києва, що отримав назву на честь старшого з братів                                                                                                            

          Робота з зошитом

. Союзи східнослов’янських племен - деревляни, поляни, уличі, тиверці, сіверяни, волиняни (дуліби) і білі хорвати.

        

          Робота з атласом та контурною картою

1)    Які об’єднання східнослов’янських племен розселилися на території сучасної України?

2)    На землях якого  об’єднання східнослов’янських племен утворився Київ?

        Постать в історії (Слайд 8 )

Нестор ( близько 1055 – близько 1113рр.) – чернець Києво-Печерського монастиря, письменник і літописець. Укладач «Повісті минулих ( временних) літ» - найдавнішого серед руських літописів, що збереглися до наших днів. Назву літопис отримав за своїм вступним реченням: « Ось повісті временних літ, звідки пішла Руська земля…». Значення « Повісті…» для дослідників полягає в тому, що вона є головним, а інколи і єдиним джерелом з історії  східних слов’ян та Київської Русі. Важливе значеня праці Нестра полягає також у тому, що він зумів пов’язати давньоруську історію із всесвітньою, проголосив важливу роль Русі у світовому історичному розвитку.

          Робота з історичним джерелом

Розповідь Нестора Літописця про заснування Київа

 Поляни ж жили в ті часи окремо й володіли своїми родами…і були три брати: один мав ім’я Кий, другий – Щек і третій  Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек  сидів на горі, що нині зветься Щековиця, а Хорив на третій горі, котра прозвалася по ньому Хоривицею. І збудували городок  в ім’я старшого свого брата, і назвали його Київ. І був навколо міста ліс і бір великий, і ловили там звірів, і були ті мужі мудрі та тямущі і називалися вони полянами,  від них поляни й до сьогодні у Києві.

           Запитання

Як, за повідомленням літописця, виник Київ?

Згаданий у літописі полянський князь Кий правив наприкінці V – на початку VI ст. Він започаткував династію Києвичів.

Кінець V – на початку VI – правління князя Кия.                                                                                                                                    

          Робота термінами і поняттями

  Династія – рід правителів з одного й того самого роду, що змінювали                                                   один одного  на троні за правом успаткування.

          Фізкультхвилинка

     Щось не хочеться  сидіти,

      Треба трошки відпочити

       Руки вгору, руки вниз,

        На сусіда  подивись

     Та гарненько усміхнись

     Плесни раз, ще кілька раз

       Добре, до роботи час!

3.Життя і заняття східних слов’ян

      Розповідь учителя

       Слов’яни жили в селищах, які розташовувалися в місцевості зі сприятливими природними умовами для ведення сільського господарства.  Це були неукріплені поселення з 30-50 садим. Окремі господарства, як свідчать археологічні дослідження, розташовувалися довільно, без дотримання будь-якого плану.  Це дозволяє припустити, що слов’яни прагнули гармонії з довкіллям, намагаючись не змінювавати природу, а пристосуватися до неї

 ( Слайд 9 ).

   Робота з підручником (стр. 79)

     Основними заняттями мешканців східнослов’янських поселень були орне землеробство, присадибне тваринництво і промисли – мисливство, рибальство, бортництво тощо ( Слайд 10 ).

Кожний господар вів власне самостійне господарство. Поля засівали пшеницею, ячменем, ячменем, житом, просом та іншими культурами. Велику рогату худобу вирощували заради м’яса, молока, шкур та використовували як тяглову силу. Розводили також кіз, овець, свиней, курей. Значно доповнювало харчування слов’ян мисливство. Полювали на зубрів, ведмедів, кабанів, лосів, оленів тощо. Серед ремесел у східних слов’ян найпоширенішими були обробка заліза, гончарство і ткацтво ( Слайд 11 ).

      Розміри жител дозволяють припукати, що східнослов’янські сім’ї найчастіше складалися з шести осіб. Жителі одного села  становили общину, члени якої допомагали одне одному. Вони спільно виконували потрібні для всіх членів общини роботи – будівництво дороги, мосту тощо. Засвіченням літописця, для укладання шлюбів влаштовувалися спеціальні свята між селами. Тут також розміщувалися спільні кладовища, відбувалися обряди вшанування богів, періодичні торги тощо.

      Слов’яни обожнювали сили природи й вірили, що боги, які уособлюють їх, можуть як захистити, так і покарати людину. Вірування слов’ян називають язичництвом.

Робота з термінами і поняттями

Язичництво – вірування людей в існування багатьох богів , що уособлюють сили природи.

         Східні слов’яни поклонялися сонцю, дощу, вітрові, вогню. Адже від цих сил природи залежали врожайність і саме життя людей. Найбільш шанованими серед богів були: Род – воллодар землі і всього живого; Сварог – бог ясного неба; Стрибог – бог вітрів; Даждьбог – бог сонця і тепла; Перун – бог громовиці; Велес -  хазяїн підземного світу, захисник скотарів і ремісників ( Слайд 12 ).

        Витоки давніх українців пов’язані з розвитком давньослов’янської спільноти.

   V.  Закріплення нових знань

 Бесіда за запитаннями (Слайд 13 )

Використовуємо метод « Мікрофон».

1.    Хто такі давні слов’яни?

2.    Який візантійський історик одним із перших став застосовувати назву « слов’яни »?

3.    Коли відбулося розселення слов’янських племен зі своєї прабатьківщини?

4.    Назвіть об’єднання східнослов’янських племен, які розселилися на українських землях?

5.    Назвіть основні заняття східних слов’ян?

6.    Що таке язичництво?

     VI. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

Давні слов’яни були предками сучасних слов’янських народів, зокрема українців. Після розселеня слов’ян по українських землях осіли сім східнослов’янських союзів племен.

На землях полянського союзу племен утворився Київ, який із часом набув значення одного зважливих центрів східнослов’янських земель.

Переважна більшість східних слов’ян мешкала в селах і займалася сільським господарством. Слов’яни були язичниками й обожнювали сили природи.

   VI. Домашнє завдання

1.       Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника №12.стор. 79,80

2.      До працювати завдання в контурній карті.

3.      Вивчити терміни і поняття відповідної теми.

Вчитель року 2016