Система уроків

       Система уроків- Тут                 







               Загальноосвітня школа I – III ст. с. Судче

ТЕМА.  ПРО ЩО І ПРО КОГО РОЗПОВІДАЄ                          ІСТОРІЯ

                        Система уроків історії України

                                            5  клас

                                                            Підготувала:

                                                            Степанюк Олена Іванівна

                                                            вчитель історії та основ                                                                                             християнської етики

Урок 1.

Тема.Українське козацтво у битвах і походах (Слайд 1).

Мета:   розповісти про морські походи українського козацтва; визначити особли­вості військового мистецтва козаків; схарактеризувати битви україн­ського козацтва доби Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування середини XVII ст.; пояснити зміст термінів і понять: «козацтво», «доба морських походів», «табір», «галас», «чай­ка»; розвивати вміння учнів отримувати знання, поєднуючи інформа­цію з різних джерел; виховувати повагу до українських козаків — хоробрих захисників рідної землі.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, стінна карта «Запорозька Січ у XVI—XVIIIст.»,ілюстративний матеріал,      мультимедійна презентація.

Основні терміни та поняття: козацтво, доба морських походів, табір, галас, чайка.

Основні дати: перші два десятиліття XVII ст. — доба «морських походів українських козаків»; 1648 р. — перемоги козаків, очолюваних Б. Хмельницьким, у битвах на Жовтих Водах, під Корсунем і Пилявцями.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

III. Вивчення нового матеріалу

1. Морські походи українського козацтва.

2. Військове мистецтво козаків.

3. Козацькі битви доби Національно-визвольної війни українського на­роду проти польського панування середини XVII ст.

IV. Закріплення нових знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

ВАРІАНТ І

Бесіда за запитаннями

1. Які зміни відбувалися в Київському князівстві за часів нащадків князя Кия?

2. Розкажіть про розвиток Київської Русі за правління Олега та Ігоря.

3. Чим уславилися княгиня Ольга і князь Святослав?

4. Які зміни відбулися в Київській Русі за правління Во­лодимира Великого та Ярослава Мудрого?

5. Порівняйте діяльність київських князів. Діяльність ко­го з них вам подобається найбільше? Чому?

ВАРІАНТ ІІ

                        Дидактична гра «Історична вікторина»

Правила гри. Учні в усній або письмовій формі викону­ють завдання, запропоновані вчителем. Гру можна проводи­ти як з окремими учнями, так і з командами гравців.

1. Які події відбулися в наведені роки? Поясніть, до якого століття належать ці дати. Це перша чи друга половина століття?

1) 860 р.; 2) 882 р.; 3) 907 р.; 4) 944 р.; 5) 972 р.; 6) 1036 р.

2. Укажіть роки правління князів Київської Русі.

1) Олег;

2) Ігор;

3) Ольга;

4) Святослав;

5) Володимир;

6) Ярослав Мудрий.

3. Розгляньте карту «Київська Русь» і дайте відповіді на запитання.

1) Назвіть найбільші міста Київської Русі.

2) Які неслов’янські народи проживали біля кордонів Русі?

3) Із якими країнами мала спільні кордони Київська Русь?

4) Знайдіть територію, на якій розселялися печеніги. Визначте її географічне розташування.

4. Визначте, які з наведених тверджень є правильними.

1) За князювання Володимира на Русі розпочали карбу­вати перші власні монети — златники і срібляники.

2) Князь Володимир склав перше писемне зведення пра­вових норм на Русі — «Найдавнішу правду».

3) У степу на південному сході від кордонів Київської Русі жили племена чудь і литва.

4) 988 р., за повідомленням літописця, князь Володимир здійснив хрещення киян.

5) Князь Ярослав Мудрий вирізнявся войовничістю та все своє життя провів у воєнних походах.

6) Дочка Ярослава Мудрого Анна була дружиною фран­цузького короля.

7) Головним парадним в’їздом до Києва за часів Яросла­ва Мудрого були Золоті ворота.

8) Площа «міста Ярослава» дорівнювала території «міс­та Володимира».

9) Князь Володимир охрестився в Києві разом із жите­лями міста.

5. Завдання для допитливих.

Нащадки називали княгиню Ольгу Хитрою, Святосла­ва — Хоробрим, Володимира — Великим, а Ярослава — Мудрим. Якими, на вашу думку, були підстави для цього?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Морські походи українського козацтва

                        Розповідь учителя

Спочатку слово «козак» вживалося стосовно вільних людей, які освоювали південноукраїнські степи, а згодом — щодо суспільної верстви, що почала формуватися в Речі По­сполитій (Слайди 2, 3). Унаслідок Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування се­редини XVII ст. козацтво стає привілейованим станом Укра­їнської козацької держави. Декілька століть вітчизняної іс­торії пов’язані з українським козацтвом. Перші письмові згадки про козаків датуються 1489 р. На початок XVII ст. ко­заки набули сили й стали відігравати роль основної пере­шкоди для турецько-татарських нападів на українські землі. Вони захищали територію від набігів. Також здійснювали вій­ськові походи до татарських і турецьких володінь.

Робота з термінами і поняттями

Перші два десятиліття XVII ст. дістали назву «доба мор­ських походів» українського козацтва. Саме в цей період були здійснені дуже сміливі морські експедиції проти Османської імперії, таку назву мала турецька держава. Ці походи поши­рили славу про козаків на всю Європу. Здобуті в них перемо­ги засвідчили, що козаки були неперевершеними майстрами морських боїв.

У 1602 р. козаки на 30 човнах-чайках і кількох відби­тих у турків веслових галерах вийшли в Чорне море й розгро­мили турецький флот під Кілією (Слайд 4). Уже в 1606 р. за­порозькі козаки здобули Варну — найбільшу турецьку фортецю на західному узбережжі Чорного моря, яка до того вважалася неприступною.

У 1608 р. козаки, за спогадами сучасників, дивовижни­ми хитрощами захопили й спалили Перекоп. Наступного року вони вчинили напад на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл, Кілію та Білгород. 1614 р. козацька флотилія із 40 чайок на

чолі з гетьманом П. Конашевичем-Сагайдачним подолала Чор­не море, атакувала фортецю Трапезунд і, рухаючись у західно­му напрямку, спустошила узбережжя. Штурмом козаки взяли Синоп і спалили весь турецький флот, що стояв у гавані.

Наступного року 80 чайок і 4 тис. козаків під проводом Сагайдачного підійшли до Босфорської протоки й атакували турецьку столицю Стамбул. Нарешті 1616 р. Сагайдачний із величезною флотилією зі 150 чайок та 7 тис. козаків розбив турецький флот під Очаковом, пішов на турецьку фортецю Кафа (сучасна Феодосія) і взяв її в облогу. Після кількаден­ної облоги козаки здобули й спалили Кафу, що була головним невільничим ринком регіону, та визволили полонених. Один із найблискучіших походів на Стамбул запорожці здійснили 1624 р. Вони тричі спустошили передмістя турецької столиці і з великою здобиччю повернулися додому.

                        Цікаво знати

Після здобуття козаками Варни в 1606 р. турки перего­родили Дніпро біля Тамані залізним ланцюгом між форте­цями Кіза-Кермен і Аслан-Кермен, щоб перешкодити виходу козацьких чайок у Чорне море. Посередині Дніпра було зали­шено невеликий прохід, який прострілювався гарматами з му­рів обох фортець. Проте це не зупинило козаків. Вони хитріс­тю подолали цей прохід, пускаючи перед собою важкі дубові колоди. Колоди своїм шумом на воді чинили переполох у фор­тецях, рвали ланцюги, вимушували турків даремно стріляти. Лише після цього протокою пропливали козацькі чайки.

2. Військове мистецтво козаків

                        Розповідь учителя

Здобувати блискучі перемоги над противником на сухо­долі й на морі козакам допомагало розроблене ними своєрід­не військове мистецтво. Основу козацького війська складала піхота. Вона була озброєна ручною вогнепальною зброєю

(Слайди 5, 6). Для збільшення скорострільності в бою козаки шикувалися кількома шеренгами. Вояки першої шеренги ве­ли вогонь, а задні шеренги заряджали й передавали зброю на­перед. Велика увага приділялася артилерії, вогонь якої в бою підтримували дії піхоти. Перевагу віддавали легким гарма­там завдяки їхній маневровості.

Козаки розробили власну організацію ведення бою. Най­відомішим був «галас», за якого козаки йшли до бою в до­вільному порядку, змішувалися з ворогом й далі кожний во­їн мав можливість продемонструвати в бою власну хоробрість і військову майстерність.

Значного поширення набув «табір» — спосіб ведення бою, за якого козацьке військо пересувалося похідним строєм у ви­гляді рухомої фортеці з кількох рядів возів, скріплених між собою ланцюгами, й одночасно відбивало атаки ворога. До бою козацька піхота періодично виходила з табору назовні, а потім поверталася під захист пересувних укріплень (Слайд 7).

Козацтво здійснювало також рейди кінноти в глиб те­риторії ворога, раптово захоплювало фортеці, влаштовувало засідки, нападало вночі тощо. У козацькому війську була розвідка й вартова служба. Спеціальні підрозділи несли сто­рожову службу в степу, де пролягали татарські шляхи, і в ра­зі небезпеки повідомляли про неї за допомогою системи ди­мової сигналізації. Із допомогою спеціальних розвідників, що діяли в тилу ворога, козаки збирали інформацію для роз­робки планів своїх походів.

Високого рівня досягло козацьке мистецтво ведення мор­ського бою (Слайд 8). Їхній флот складався з чайок — легких маневрових човнів. Чайки мали два керма (кормове й носо­ве), рухалися як на веслах, так і за допомогою вітрила. У чай­ках могло поміститися 50—70 козаків, озброєних рушниця­ми й шаблями, та невеликі гармати.

3. Козацькі битви доби Національно-визвольної війни україн­ського народу проти польського панування середини XVII ст.

                        Розповідь учителя

Національно-визвольна війна середини XVІІ ст. засвід­чила, що козацька армія — одна з найсильніших у Європі. Вони перемагали ворога в багатьох битвах, демонстрували свою військову майстерність, особисту хоробрість і таланти своїх полководців. Насамперед це стосувалося гетьмана Бог­дана Хмельницького, під керівництвом якого повстанці здо­були більшість перемог (Слайд 9). Однак гетьман діяв не сам. Він завжди спирався на своїх соратників. Серед них услави­лися Іван Богун, Кіндрат Бурляй, Максим Кривоніс, Антон Жданович та інші.

Навесні 1648 р. Б. Хмельницький здобув дві перші блис­кучі перемоги над польським військом у битвах на Жовтих Водах та під Корсунем (Слайд 10). Саме під Корсунем він роз­бив основні сили польської армії. Дізнавшись про наближен­ня козаків, поляки вирішили під прикриттям табору відсту­пити з-під Корсуня до Богуслава. На їхньому шляху в урочищі Горохова Діброва козаки на чолі з М. Кривоносом улаштували засідку. Вранці, коли польський табір, оточений возами у вісім рядів, рухався Богуславським шляхом, натра­пив на завали з дерев та викопані рови, козаки атакували та­бір і прорвали оборону у трьох місцях. Чотиригодинна жор­стока січа завершилася поразкою поляків.

Наступну велику перемогу повстанці здобули у вересні 1648 р. неподалік містечка Пилявці, що поблизу Старокос­тянтинова (Слайд 11). Союзниками Б. Хмельницького у цій, як і двох попередніх битвах, були кримські татари. Унаслі­док здобутої перемоги козакам дісталися десятки тисяч возів із майном, 92 гармати й навіть загублена під час втечі була­ва польського командувача. Перемога під Пилявцями відкри­ла шлях для звільнення західноукраїнських земель із-під польського панування.

Приголомшливий характер для польської влади мала швидка перемога козаків у битві в районі села Батіг поблизу Ладижина навесні 1652 р. (Слайд 12). У ній військо Б. Хмель­ницького повністю знищило польську армію. У дводенному бою загинули 10 тис. польських вояків і їхній командувач гетьман М. Калиновський.

Ці та інші перемоги, що здобули козаки за часів Національно-визвольної війни, переконливо свідчать, що сучасни­ки небезпідставно вважали їх одними з найкращих воїнів то­гочасної Європи.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

                        Бесіда за запитаннями (Слайд 13)

1. Який період називають «добою морських походів» укра­їнського козацтва?

2. Яке місто в Криму захопили козаки в 1616 р.?

3. У чому полягала козацька організація ведення бою, що називалася «табір»?

4. Як називалися козацькі легкі човни?

5. Де в 1648 р. військо Б. Хмельницького здобуло дві пер­ші великі перемоги над поляками?

6. Коли відбулася битва під Батогом?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

                        Заключне слово вчителя

У перші десятиліття XVII ст. українське козацтво усла­вилося своїми далекими сухопутними й морськими походами до турецько-татарських володінь.

Передумовою козацьких перемог у походах і битвах ста­ло їхнє військове мистецтво.

Роки Національно-визвольної війни середини XVII ст. закріпили в Європі за українськими козаками славу найкра­щих вояків.

 VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Опрацюйте матеріалвідповідного параграфа № 14 сторін. 92-99.

2. Вивчити терміни і поняття відповідної теми.

Урок 2.

Тема.Українське село і місто у XVIII— на початку XIXст.

Мета: пояснити, якими були поселення і житло тогочасного населення україн­ських земель; розповісти, якими були одяг, їжа й напої тогочасних укра­їнців; визначити особливості тогочасної господарської діяльності україн­ців; пояснити зміст термінів і понять: «село», «хата», «місто»; формувати вміння визначати риси, що характеризують розвиток історичного явища; виховувати інтерес до минулого України.

Тип уроку:    комбінований.

Обладнання:    підручник, атлас, стінна карта «Українські землі наприкінці XVII! ст.»,ілюстративний матеріал за темою уроку.

Основні терміни та поняття: село, хата, місто.

Основні дати:   кінець XVIIIст. — перехід більшості земель до складу Австрійської та Російської імперій.

Хід уроку                                        

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку.

II.   ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

                              

Бесіда за запитаннями

1.   Які перемоги здобуло українське козацтво під час мор­ських походів перших десятиліть XVIIст.?

2.   Якими були особливості військового мистецтва україн­ських козаків?

3.   Які факти, що свідчать про перевагу козацького військо­вого мистецтва, виявилися в роки Національно-визволь­ної війни середини XVIIст.?

4.   Що, на вашу думку, крім військової майстерності, допо­магало козакам здобувати перемоги над ворогами в ро­ки Національно-визвольної війни середини XVIIст.? Поясніть свою думку,   ■;

Дидактична гра «Хто останній — той перемагає»

Правила гри наведені в розробці уроку № 14. Гра прово­диться за пунктами плану нового матеріалу, розглянутого на минулому уроці.

III.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Випереджальне завдання

Упродовж розгляду нового матеріалу визначте та запи­шіть у вигляді простого плану характерні риси в розвитку українського села і міста у XVIII— на початку XIXст.

1. Українське село

 Розповідь учителя

Міста, містечка, великі й малі села створювали те неповторне тло, на якому відбувалися події української історії.

Кожне з цих поселень мало власне обличчя. Та лише разомвони органічно формували образ тієї України, яку постійнозгадував кожен, хто бачив її хоча б раз у житті.

Робота з термінами і поняттями

Село — населений пункт неміського типу, жителі якого займаються в основному обробітком землі.

Хата — сільський одноповерховий житловий будинок.

Більшість поселень українських земель у XVIII— на по­чатку XIXст. становили села. Від найдавніших часів українці "будували хати біля озер і річок. Вони майстерно вписували свої селі в навколишнє середовище. Народне житло — сільська хата — мало в кожному регіоні як загальні, так і свої особливі риси. Українська хата була уособленням народних спадкових традицій, моральних засад і уявлень про красу.

Відомий український кінорежисер і драматург XXст. Олександр Довженко блискуче написав про українську хату: «Біла, з теплою солом'яною стріхою, порослою зеленим окса­митовим мохом, архітектурна праматір пристанища людсько­го. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без "можна?", без "увійдіть!", житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама при­рода, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і  квітів».

 Робота з історичним джерелом

З ОПИСУ ПОБАЧЕНОГО НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НІМЕЦЬКИМ

МАНДРІВНИКОМ ПОЧАТКУ XIXст. Г. Й. КОЛЕМ

Хати, повиті зеленню й буйним зіллям, розкинулися по узбіччях балок і поховалися в ярах. Високо поза селом, депродувають вітри, стоїть 50 і 100 вітряків. І так перед ман­дрівником, що іде високим голим і пустим степом, несподіва­но розкривається дуже мальовничий та небуденний образ, ко­ли з яру виринає українське село. Українці живуть у чистих хатах, що до тебе всміхаються. Вони не вдовольняються тим, що кожного тижня їх миють, як це роблять голодранці, але щодватижні їх білять, тому їхні хати виглядають, неначе світло вибілене полотно...

Запитання

На які особливості українського села звернув увагу автор документа?

Наприкінці XVIIIст. становище українських земель за­знало значних змін. Вони опинилися у складі Австрійської та Російської імперій. Під австрійською короною були західно­українські землі — Східна Галичина, Північна Буковина і За­карпаття. Під російською владою перебувала Наддніпрянська Україна, до якої належали Правобережна, Лівобережна, Сло­бідська і Південна Україна. Підпорядкованість імперській вла­ді вплинула на традиційний вигляд українського села. За на­казами місцевої влади в Наддніпрянщині в центрі кожного села створили майдан. Від нього розходилися вулиці до око­лиць. На майдані селянам оголошували найважливіші рішеннявлади,влаштовувалипоказові покарання винних тощо.

• ■

2. Міста і містечка

Робота з термінами і поняттями

Місто — великий населений пункт, адміністративний, промисловий, торговельний і культурний центр.

Розповідь учителя

Міста і містечка українських земель у XVIIIст. були лише невеликими торговельними и адміністративними центра­ми для найближчих околиць. Так, у тогочасній Полтаві налічувалося до 1 тис. будинків, із-поміж яких лише два-три були кам'яними. У Лубнах розміщувалося 450 хат і близько З тис. мешканців. Жителі цих міст в основному поєднували ремісничу й торговельну працю з рільництвом. Більшість міст і містечок мали 1—2 тис. населення. Станом на початок XIXст. із 850 міст і містечок українських земель лише 67 мали по­над 10 тис. населення.

Кожне місто складалося з центру, яким найчастіше були замок або фортеця, та околиць. Проте більшість із них у цей час руйнувалася. Передмістя поступово об'єд­нувалися з містами, а стародавні шляхи ставали міськими вулицями. Центрами міського життя традиційно залиша­лися церкви й базари. Окрім щоденної торгівлі, на місь­ких ринках щорічно відбувалися ярмарки. Ярмарки три­вали кілька днів.

Після переходу під імперську владу вигляд міст і місте­чок змінюється. Вони стають центрами зосередження владних установ. У кожному з них з'являються нові центри з площа­ми, навколо яких розташовуються будинки місцевої адміні­страції. Центральні вулиці й площі деяких міст вимощувалися бруківкою. Однак більшість вулиць залишалася незабрукованою й майже непрохідною в дощову пору року.

Будинки основної частини населення міст були однопо­верховими й дерев'яними. Зовні стіни фарбували або штука­турили, дерев'яні частини оздоблювали різьбленням. У вікна замолені городяни інколи вставляли кольорове скло.

3. Одяг, їжа та напої

Колективна робота з підручником

Учитель доручає учням самостійно опрацювати відповід­ний матеріал підручника й визначити характерні риси одягу, їжі й напоїв населення тогочасної України. Результати робо­ти учнів поглиблюються й систематизуються з використанням наведеного матеріалу. Іншим варіантом розгляду питання є розповідь учителя за цим матеріалом.

Додаткова інформація

Українські селяни у своєму одязі дотримувалися давніх народних традицій. Однак городяни, особливо багаті, охоче перебирали європейську моду.

Їжа та напої тогочасних українців, як і раніше, обу­мовлювалися традиційними рільницькими і тваринницькими продуктами. Для приготування їжі зазвичай використовува­ли українську піч. ЇЇ конструкція спричиняла переважання в українській кухні варених й тушкованих страв і меншою мірою — смажених і печених. Готували не менше ніж двічі на день, їли обов'язково гарячі наїдки.

Як і колись, повсякденними стравами були борщ, пшо­няний куліш, галушки, вареники, вівсяний кисіль, різні ка­ші. М'яса споживали мало. Страви з птиці готували пере­важно в неділю, а з м'яса — лише на свята. В основному м'ясні страви готували відразу після того, як кололи каба­на, а на літо — солили сало. Молочні страви споживали час­тіше. Варені та смажені яйця теж були на святковому сто­лі. Часто в піст готували до столу рибну юшку, а на свята пекли пироги з рибою.

Із напоїв домашнього виробництва найпоширенішими були узвари зі свіжих або сушених фруктів, хлібний, груше­вий, буряковий, яблучний, березовий квас. Полюбляли укра­їнці виготовляти різноманітні наливки та настоянки. Утім, пияцтва фактично не було. Алкоголізм суворо засуджувався. На святах випивали дві-три чарочки міцних напоїв для на­строю. Замість чаю, який набув поширення серед заможних верств у XIXст., заварювали настої цілющих рослин або ви­шневі та малинові гілки.

Харчувалися здебільшого тричі на день — сніданок, обід і вечеря. Проте, як підказувало українське народне при­слів'я, багатий їв, коли хотів, а бідний — коли міг. Біль­шість населення споживали їжу з дерев'яного й керамічного посуду, а заможні верстви — із дорогого фаянсового і пор­целянового.

4. Господарська діяльність
Розповідь учителя

Заняттями українців здавна були рільництво, скотар­ство, городництво, садівництво, бджільництво і рибальство. Вагомість кожного з цих занять у господарстві змінювалася протягом століть, однак найголовнішим завжди залишалося рільництво. Сіяли селяни традиційно жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку, просо. Більшість селян використовували старо­давні знаряддя праці, що не змінювалися століттями — плуг, коса, серп тощо.

У більшості селянських господарств, якщо дозволяли майнові умови, тримали волів, коней, корів, овець, свиней, різноманітну птицю. Особлива увага приділялася розведенню волів, які залишались основною тягловою силою.

Городництво було в основному жіночою справою. Город української господині не можна було уявити без соняшників (спершу їх сіяли лише як декоративну рослину) і кукурудзи, що були завезені на українські землі з Америки. Наприкінці XVIII— на початку XIXст. на півдні з'явилися помідори, баклажани й перець. Ці культури поступово поширювалися і в інші регіо­ни. Славилися й херсонські кавуни, які з XVIст. вирощували на півдні. Ними торгували не лише на українських землях, а й ви­возили до Росії та інших країн. У 1764 р. в Україні з'явилася картопля. Ця південноамериканська культура швидко здобула прихильність і перетворилася на «другий хліб» для українців. Поряд із новими культурами не забували й звичні буряки, ка­пусту, гарбузи, часник, цибулю, огірки, моркву тощо.

Невід'ємною складовою пейзажу українського села був славнозвісний «садок вишневий коло хати». Яблуневі та ви­шневі сади оточували не лише селянські оселі, але й заклада­лися при монастирях, міських будинках тощо. Вирощували яблука, груші, вишні, сливи, а на Півдні — черешні, горіхи, абрикоси, персики, у Причорномор'ї та Закарпатті — вино­град. Українські селяни здавна вміли прищеплювати деревай вивели чимало сортів із високими смаковими властивостя­ми. Лише на Поділлі наприкінці XVIIIст. було близько сотні сортів яблук. Із-поміж них траплялися й такі, кожне яблуко яких мало вагу приблизно 600 г.

На українських землях завжди розвивалося бджільни­цтво. Мед не тільки споживали, а й виготовляли з нього чу­довий напій.

Було розвинене рибальство. Води багатьох річок і озер забезпечували українців різноманітною рибою — осетром, су­даком, щукою, лящем тощо. Із Півдня чумацькі валки везли солону і в'ялену рибу. На українських базарах і ярмарках не­одмінним товаром були оселедці. Селяни й городяни охоче ку­пували смачну й дешеву рибу до щоденного столу або запаса­ли її на пости.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

ВАРІАНТ І

Перевірка результатів виконання учнями випереджаль­ного завдання, отриманого перед початком розгляду нового матеріалу.

ВАРІАНТ IIБесіда за запитаннями

1.   Що становило переважну більшість поселень на україн­ських землях у цей період?

2.   У складі яких двох держав опинилися українські землі наприкінці XVIIIст.?

3.   Якою була кількість населення переважної більшості українських міст і містечок у цей період?

4.   Яким був вигляд більшості будинків у тогочасних укра­їнських містах?

5.   Назвіть повсякденні страви українців у цей час.

6.   Якими були основні види господарської діяльності того­часних українців?

7.   Якими були особливості життя українського села?

8.   Як розвивалися тогочасні міста і містечка?

9.   Наведіть факти, що свідчать про дотримання українця­ми в харчуванні давніх традицій.

10.  Якою була господарська діяльність українців?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

Українські села, містечка й міста у XVIIIст. зберігали свій традиційний вигляд. Нові риси в їхньому розвитку ста­ли з'являтися наприкінці століття, після того як українські землі опинилися під імперською владою.

Одяг, їжа, напої тогочасних українців були відображен­ням умов їхнього життя. Більшість населення ретельно до­тримувалася народних традицій.

У господарській діяльності українців розвивалися тра­диційні види занять, що сформувалися в попередні століття.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.  Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2.  Проведіть невелике дослідження: що спільного і відмінного в харчовому раціоні українців сьогодні й у XVIIIст.?

                                          

Урок 3

 Тема. Відкриття  Харківського університету  та  вплив на українську культуру.      

Мета: розповісти про відкриття університету в Харкові; визначити, чому перший університет на українських землях у складі Російської імперії було відкри­то в Харкові; характеризувати вплив цієї події на українське національне відродження; пояснити зміст термінів і понять «університет», «національ­не відродження»; формувати вміння аналізувати історичні події.

Тип уроку:    комбінований.

Обладнання:    підручник, атлас, стінна карта «Українські землі у ХІХ ст.», ілюстративний матеріал із зображеннями українських діячів і Харківського університету.

Основні терміни та поняття: університет, національне відродження.

Основні дати та події:  кінець XVIII — початок XIX ст. — початок українського націо­нального відродження; 1805 р. — відкриття Харківського університету.

                                                         Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

 Бесіда за запитаннями

1.   У складі яких двох держав опинилися українські землі наприкінці XVIIIст.?

2.   Яку верству суспільства складала, переважна більшість населення українських земель?

3.   Яким було провідне заняття українців у XVIIIст.?

4.   Якою була головна форма поселень українців у XVIIIст.?

Повідомлення та презентації

Учні представляють дослідження у вигляді презентацій або повідомлень.

ІII. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Відкриття університету в Харкові. Василь Каразін

    Розповідь учителя

Трапляються іноді такі події, які спочатку здаються малозначущими для ходу історії. Про них мало відомо сучасни­кам. Але з погляду років стає зрозумілим, що то була відправна|точка, яка змінила майбутнє.    Такою подією можна вважати відкриття університету в Харкові.

Робота з термінами і поняттями

Університет — багатопрофільний вищий навчальний заклад, який здійснює наукові дослідження.

Харківський університет був першим вищим навчальним закладом на українських землях,, що входили до складу Російської імперії. Він став і першим серед закладів освіти такого типу в імперії, який було створено не за бажанням уряду, а за ініціативою самих жителів краю. А виразником і організатором втілення їх бажань був Василь Каразін. Саме він, по­жертвувавши своєю кар'єрою високого державного чиновни­ка, завдяки наполегливій організаційній діяльності домігся творення цієї освітньо-наукової установи. Урочисте відкриття університету відбулося 17 січня 1805 р. без участі В. Каразіна, який був відсторонений від цієї ролі. Але як дієва люди­на, він продовжив свою громадську й наукову діяльність.

Робота з історичним джерелом

З ЕПІТАФІЇ НА МОГИЛІ В. КАРАЗІНА

Винуватець заснування у Росії Міністерства народної освіти, засновник Харківського університету, фундатор і пра­витель Філотехнічного товариства, ...запроваджувач квітучої торгівлі та добробуту громадян у м. Харків; природознавець, який першим подав думку про можливість зробити з метео­рології науку точну, корисну для людей; почесний член різ­них учених товариств, російських та іноземних.

Запитання

Які заслуги приписували сучасники В. Каразіну?

2.Національне відродження

Розповідь учителя

Наприкінці XVIII— на початку XIXст. українські зем­лі були розділені між двома імперіями — Російською та Ав­стрійською. Під владу Австрійської імперії потрапили захід­ноукраїнські землі (Галичина, Буковина й Закарпаття), а до складу Російської — Правобережна, Лівобережна й Степова (Південна) частини України.

Не було однаковим становище українських земель під владою цих двох імперій. Австрійський уряд (пізніше імпе­рія стала називатися Австро-Угорською) визнавав українців (русинів) як окремий народ, відмінний від інших, не заборо­няв користуватися рідною мовою, дотримуватися власних і звичаїв і традицій. Проте українці, переважна частина яких була селянами, страждали від свавілля панів та чиновників, лихварів, шинкарів тощо.

Іншим було становище українців під владою Російської імперії. Тут їх визнавали за «малоросів» — нібито частину ро­сійського народу, а Україну називали Малоросією. Верхівку українського суспільства її представники намагалися підку­пити привілеями та титулами, роздавали землі, але за це во­ни повинні були зректися свого народу, своїх традицій та на­віть змінити прізвища (як-от: Коваль — Ковальов тощо). На селян і рядових козаків було накинуте кріпацтво — позбав­лення особистої волі, перетворення їх на власність панів, із якою останні могли робити будь-що (примушувати працюва­ти, бити, продавати, обмінювати тощо).

Зрештою така політика імперій призвела до того, що більшість українців не вміла ані читати, ані писати й була пригноблена підневільною працею. Однак простий народ за­лишався носієм і охоронцем української мови та звичаїв, не забував про героїв минулого, згадував їх у піснях і думах, передавав правду про свою історію з покоління в по­коління.

Серед заможних освічених людей не всі забували, ким були їхні предки. Серед письменників, учителів, лікарів, священиків було чимало таких, які не залишалися байду­жими до долі власного народу. Вони вважали, що відро­дити Україну до самостійного життя можна лише вивчив­ши власне минуле, традиції, мову, просвітивши народ, вивівши його з невігластва й злиднів, звільнивши від по­неволення.

Відтак з'являються діячі, які стали на цей довгий та складний шлях національного відродження. Спочатку їх бу­ло небагато і їхня діяльність, здавалося, жодним чином не була пов'язана з боротьбою. Вони збирали народні пісні, пе­рекази, казки, пробували писати «простою» народною мо­вою, складали «Букварі» і «Граматики», писали оповідання, п'єси, статті.

Згодом завдяки їхній діяльності виросло покоління тих, хто був готовий пожертвувати життям заради волі України.

Одним із центрів відродження України була Слобо­жанщина. Саме тут проводив свою діяльність видатний український філософ Григорій Сковорода, який залишив після себе чимало послідовників. Тут Іваном Котляревським була створена поема «Енеїда», що стала першим літера­турним твором, написаним живою народною українською мовою. Тут зароджується й сучасний український театр. Саме тому відкриття університету в Харкові було не ви­падковим явищем.

3. Університет і український рух

Розповідь учителя

Спочатку в університеті навчалося лише 57 студентів, а викладачі були переважно іноземцями. Але саме існуван­ня сучасного освітнього центру стало поштовхом до подаль­шого розвитку тих культурних традицій,  що збереглисяз козацьких часів. У Харкові виникають різноманітні нау­кові товариства, які об'єднують освічених людей із різних міст України. Тут починають виходити перші в Україні га­зети й журнали.

Становлення Харкова як великого промислового, науко­вого культурного центру відбулося завдяки діяльності університету.

Із Харківським університетом пов'язані імена таких всесвітньо відомих учених, науковців та просвітителів, як П. Гулак-Артемовський, О. Ляпунов, М. Костомаров, М. Барабашов, М. Бекетов, Д. Багалій, А. Краснов, М. (Петроградський, 1 В. Стеклов, О. Потебня, О. Погорєлов та багато інших. Саме вони, всупереч перешкодам царської влади, своєю діяльністю створили інтелектуальний потенціал України.

Харківський університет — єдиний в Україні, де навча­лися і працювали три лауреати Нобелівської премії — біолог  І. Мечников, економіст С. Кузнець, фізик Л. Ландау.

Почесними членами та докторами університету в різні часи було обрано визначних діячів науки та культури різ­них країн: Й. Гете і А. Гумбольдта, І. Франка і Л. Толстого, П. Семенова-Тянь-Шанського, М. Грушевського та інших.

За роки існування університет закінчили понад 130 тис.осіб. Імена вихованців університету увічнені в географічних і назвах, назвах космічних об'єктів, рослин і мінералів, законів і формул. Близько 60 випускників університету стали дійсними членами і членами-кореспондентами Національної академії наук України.

Багато вулиць міста названо на честь професорів, науковців, вихованців університету.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

 Бесіда за запитаннями

1.   Що таке національне відродження?

2.   Хто такий І. Котляревський? Чим він уславився?

3. Коли було засновано перший на українських землях

у складі Російської імперії університет?

4.   Хто вважається засновником Харківського універси­тету?

5.   Як відкриття Харківського університету вплинуло на розвиток краю?

6.   Які обставини сприяли відкриттю університету в Хар­кові?

7.   Визначте здобутки діяльності Харківського універси­тету.         «

Творче запитання

Чому боротьбу проти імперської влади українські діячі розпочали з розвитку мови, науки, просвіти народу?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

 Заключне слово вчителя

Кінець XVIII— перша, половина XIXст. стала почат­ком національного відродження українців. На чолі цього ру­ху стояли вчені, митці, учителі, студенти, Священики, які взялися до нелегкої праці просвіти й національного пробу­дження народу.

Але без існування потужних науково-освітніх центрів їхня діяльність була неможливою. Харківський університет став одним із перших таких центрів, який заклав основу українського національного відродження.

Головна заслуга у відкритті університету належить Ва­силю Каразіну, який усупереч обставинам утілив свою мрію в життя.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ    

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2 .Підготуйте коротке повідомлення про авторів Державного
гімну України.                                          

Урок 4

Тема.  Українці в революції 1917—1920 рр.

Мета:    визначити причини Української революції; розповісти про основні події боротьби за владу в Україні в 1918—1920 рр.; схарактеризувати причини поразки боротьби українців за свою державність; пояснити зміст термінів і понять; «Перша світова війна», «Українська революція», «Українська Центральна Рада», «універсал», «визвольні  |змагання»; сприяти формуванню навичок свідомого читання тексту, уміння відрізняти науково-популярний текст від художньо-образного; виховувати в учнів шанобливе ставлення до історичного минулого Батьківщини.

 Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання:    підручник, стінна карта.

Основні терміни та поняття:  Перша світова війна, Українська революція, УкраїнськаЦентральна Рада, універсал, визвольні змагання.

Основні дати та події: 1914—1918 рр. — Перша світова війна; березень 1917 р. — поча­ток Української революції; утворення Української Центральної Ради;   1918—1921 рр. — визвольні змагання.

                                               Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку.

II.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬБесіда за запитаннями

1.        Під владою яких держав перебували українські землі на початок XXст.?

2.        Що таке національне відродження?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Перша світова війна

Розповідь учителя

1 серпня 1914 р. в Європі розпочалася війна, яка в той час здобула назву «Велика», а згодом — Перша світова ві­йна (1914—1918 рр.). Вона спалахнула між двома ворогую­чими угрупованнями європейських держав: Антантою, до якої входили Англія, Франція, Росія, та Троїстим союзом, до яко­го належали Німеччина, Австро-Угорщина та Італія. Під час війни склад учасників союзів змінився. Так, Троїстий союз став Четверним, оскільки до нього приєдналися Туреччина та Болгарія, проте його залишила Італія, що перейшла на бік Антанти. Антанта значно збільшила кількість своїх учасни­ків — до кількох десятків. Кожне угруповання мало на меті загарбання територій. Україна в цих планах посідала чіль­не місце.  На українські землі претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина й Румунія.

Не маючи власної держави, українці були змушені брати участь у воєнних діях за інтереси тих держав, що їх поневолювали. Війна розколола національно свідоме укра­їнство на прихильників Росії та Австро-Угорщини. У скла­ді австро-угорської армії було створено український підроз­діл — Українські Січові Стрільці. Згодом він став найбільш боєздатною частиною майбутньої української армії, якій довелося вести запеклу боротьбу за збереження Української держави.

Відразу після початку бойових дій українські землі стали місцем воєнних дій між російською армією та військами Австро-Угорщини та Німеччини. На полі бою ситуація складалася то на користь однієї сторони, то на користь іншої. Бойові дії на українських землях (Східна Галичина, Північна Буковина, Волинь), що тривали впродовж 1914—1917 рр., і принесли українцям жертви, руйнування, страждання й по­невіряння.

Бесіда за запитаннями

1)  Коли почалася Перша світова війна?

2)  Чому Перша світова війна стала для українців братовбивчою?

3)  Які українські землі зазнали руйнувань від бойових дій?

Додаткова інформація

Австрійський уряд в умовах, коли на фронтах для нього складалося несприятливе становище, був щедрим на обіцянки й дозволив у складі австро-угорської армії створити національний український збройний підрозділ, який отримав назву Українські січові стрільці (УСС). Запис проводився на і  цілком добровільних засадах. Основний контингент стано-вили молоді вихованці воєнізованих українських організацій: громадянської — «Сокіл», пожежної — «Січ», учнівсько-1 шкільної — «Пласт». Бажаючих вступити до легіону виявилось 28 тис. осіб. Австрійський уряд, боячись створити такий великий національний військовий підрозділ, зарахував до« УСС лише 2,5 тис. осіб, озброївши їх старими рушницями. Незважаючи на це, січові стрільці виявились найбільш боєздатними солдатами Австро-Угорської імперії. Попередні плани австрійського командування поступово знищити УСС у боях із противником були змінені. Їм почали доручати відповідальні ділянки фронту. УСС відзначились у боях за гору Маківку, у звільненні Галичини від росіян. Але бій за гору Лисоню на Тернопільщині в 1916 р. став останнім для УСС. Вони зазнали великих втрат. Залишки складу УСС були переведеніна Волинь, де їх зобов'язали допомагати австрійській окупа­ційній владі поповнювати австрійську армію рекрутами з міс­цевого населення. Користуючись цим, січові стрільці відразу зосередилися на освітній роботі, організувавши 46 початко­вих шкіл, працюючи там учителями. У 1917 р. підрозділ УСС було відновлено, але воювати їм за Австро-Угорську імперію вже не довелося. Насувалися події, які круто змінили долю України і, відповідно, вояків УСС.

2. Українська революція. М. Грушевський

 Розповідь учителя

8 березня (23 лютого — за старим стилем) 1917 р. в сто­лиці Російської імперії Петрограді вибухнула революція. На­род, доведений війною до відчаю й зубожіння, піднявся на бо­ротьбу проти своїх кривдників. Цар Микола II, не маючи змоги приборкати повстання, 15 березня (2 березня) 1917 р. зрікся трону. Царський режим, який століттями гнобив по­неволені народи, розсипався за декілька днів.

Повалення царату поставило на порядок денний питан­ня про подальшу долю імперії та владу в ній. Суспільство роз­кололося на прибічників різних, іноді протилежних, погля­дів. Одна частина суспільства, на чолі якої стояв утворений Тимчасовий уряд Росії, дотримувалась ідеї свободи приватної власності, підприємництва та демократії, тобто тих ціннос­тей, на яких базується європейська цивілізація. Для того щоб здійснити це, потрібно було, на їх думку, переможно завер­шити Першу світову війну, а потім провести реформи. Проте ці погляди не поділяла основна маса селянства .та робіт­ництва, що згуртувалася навколо створених Рад робітничих і солдатських депутатів. Вони стверджували, що пропоновані Тимчасовим урядом заходи є недостатніми та що необхідно забезпечити нормальне життя для більшої частини населення: покінчити з війною, забезпечити селян землею, допомогти бідним, дати гарантії прав та свобод громадян. Частина рево­люціонерів (партія більшовиків) узагалі закликала до зни­щення приватної власності й установлення загальної рівності  і справедливості, тобто встановлення соціалістичного (кому­ністичного) суспільства. Протистояння прихильників різних політичних поглядів зумовило гостру боротьбу за владу.

Вихор революції захопив і Україну. Головним питанням для українців у цих умовах була подальша її доля.

Для відстоювання прав українцям потрібен був керівний центр. Ним стала Українська Центральна Рада. Головою УЦР було обрано найавторитетнішого діяча українського руху, істо­рика Михайла Грушевського. День обрання керівного складу УЦР 20 (7) березня 1917 р. вважається датою її заснування.

Постать в історії

Михайло Сергійович Грушевський (1866—1934 рр.) — ви­датний український історик, археолог, літературознавець, со­ціолог, публіцист, письменник, організатор української науки, громадсько-політичний і державний діяч. Народився у м. Холм (тепер Хелм на території Польщі), навчався у гімназії м. Тбі­лісі (Грузія), закінчив Київський університет св. Володимира. Від 1894 р. професор Львівського університету. Перебуваючи в Галичині, приєднався до активної політичної діяльності, був одним із засновників Української національно-демократичної партії. Від 1898 до 1913 р. очолював Наукове товариство ім. Т. Шевченка, перетворивши його на справжню українську академію наук. У 1917—1918 рр. очолював Українську Цен­тральну Раду, ставши визнаним лідером Української рево­люції. Головною заслугою М. Грушевського було створення  10-томної «Історії України-Руси», у якій уперше була викла­дена повна історія України від найдавніших часів.

Дуже швидко УЦР, яка проголосила своєю метою дома­гатися автономії України у складі федеративної та демократичної Росії, здобула підтримку населення.

Натхненні такою підтримкою лідери УЦР вступили в пе­реговори з Тимчасовим урядом Росії. Проте той відповів від­мовою. Тоді УЦР зробила рішучий крок: 10 червня 1917 р. проголосила свій І Універсал — закон-звернення до народу, у якому йшлося про намір українців самим «порядкувати сво­їм життям».

Незабаром було утворено Генеральний секретаріат — український уряд, який очолив письменник В. Винниченко. У діяльності УЦР настав момент, коли потрібно було показа­ти народу свою здатність управляти й розв'язувати практич­ні проблеми. Але до цього українські діячі виявилися негото­вими. Стрімко падав життєвий рівень населення. Тим часом розбурхана революцією Росія не могла повернутися до нор­мального життя. Різні політичні рухи за допомогою сили на­магаються захопити владу.

На початку листопада (наприкінці жовтня) 1917 р. біль­шовики вчинили заколот проти Тимчасового уряду Росії та повалили його. Також більшовики намагалися захопити вла­ду і в Україні. Тоді 22 листопада (7 листопада) 1917 р. УЦР видала свій IIIУніверсал, у якому заявила про створення Української Народної Республіки. Крім цього, Універсал про­голошував широку програму перетворень, що мали б змінити життя українців на краще.

 Бесіда за запитаннями

1)  Коли виникла Українська Центральна Рада?

2)  Чого вона домагалася?

3)  Чи вдалося їй цього досягти?

3.   Боротьба за незалежність України та її поразка

Колективна робота з підручником

Учитель організовує коментоване читання відповідного матеріалу підручника зі складанням запитань до абзаців тек­сту. Систематизація результатів роботи учнів здійснюється вчителем за наведеним матеріалом.

Додаткова інформація

Молодій Українській державі відразу довелося вести запеклу боротьбу за своє існування. Плани щодо мирних відносин добросусідства й співробітництва з іншими держа­вами виявилися нездійсненними. Більшовики, що прийшли до влади в Росії, прагнули встановити свою владу в усьому світі, а дляцього спочатку їм потрібні були ресурси Укра­їни. У грудні 1917 р. вони проголосили радянську владу в Україні й розпочали війну. Україна виявилася до неї непідготовленою. УЦР мало уваги приділяла створенню ар­мії. Скориставшись із цього, більшовики розгорнули наступ на Київ. Нечисленна українська армія не могла стримати наступу. Склалася ситуація, за якої захищати столицю ви­явилось нікому. Тоді національно свідома молодь Києва, в основному студенти та учні шкіл, виступили на захист міста. Та поспіхом організовані, слабо підготовлені підрозділи під станцією Крути в нерівному бою зазнали поразки. Ті, що потрапили в полон, були розстріляні. Самопожерт­ва цих юнаків стала прикладом для наступних поколінь  борців за незалежність України.

Наступ більшовиків розвіяв усі ілюзії про можливість   мирного життя України та більшовицької Росії. У ніч на 25 січня 1918 р. УЦР проголосила свій IVУніверсал, яким  проголошувалася незалежність України.

Війна тим часом тривала. Більшовицькі війська вступили до Києва.

УЦР, розуміючи, що власними силами їй не вдасться здолати більшовицьку агресію, вирішила звернутись по допомогу до Німеччини та Австро-Угорщини. Ті погодились надати до­помогу в обмін на українське продовольство й сировину.

Після укладення угоди півмільйонна армія Німеччини та Австро-Угорщини рушила в Україну. Більшовики такій силі нічого протиставити не могли та швидко відступали до Ро­сії, знищуючи за собою все, що не могли забрати. В Україні  було відновлено владу УЦР.

Союзники українців швидко показали своє справжнє

обличчя. Вигнавши більшовиків, вони самі стали поводи­тись як загарбники: самочинно вилучали в населення про­довольство, грабували, відновлювали порядки, які існува­ли ще за царя. 29 квітня 1918 р. за сприяння німецьких військ у Києві було здійснено переворот. Центральну Раду було розігнано, а на чолі України було проголошено геть­мана П. Скоропадського, нащадка колишнього гетьмана І. Ско­ропадського. Новій владі довелося діяти за німецькими вказівка­ми. Будь-яким проявам самостійності в здійсненні влади чинилися перешкоди. Єдине, де гетьману була надана сво­бода дій, —  це сфера культурно-освітнього життя.  Саме в розбудові культурного життя гетьман і досяг найбільших успіхів. За короткий період його правління було відкрито два університети, велику кількість українських шкіл, за­сновано Українську Академію наук організовано Націо­нальну бібліотеку,  архів,  галерею мистецтв,  історичний музей, театр тощо.

Але ці успіхи не могли врятувати гетьмана від зроста­ючого невдоволення його владою, що залежала від загарб­ників. Українські діячі не могли йому пробачити те, що Він насильно їх усунув від влади, селянство — повернення по­міщиків, робітники — обмеження їх прав, здобутих під час революції. Але поки тут перебували німці, влада гетьмана мала могутню збройну підтримку. Коли Німеччина зазнала поразки в Першій світовій війні, стало зрозумілим, що дов­го П. Скоропадський владу не втримає. Проти гетьманської влади зріло повстання, яке очолив керівний центр — Ди­ректорія. Вона складалася з п'яти осіб, серед яких виділя­лися В. Винниченко і С. Петлюра.

Поштовхом до рішучих дій повстанців стала грамо­та гетьмана про відмову від незалежності України й по­вернення до складу майбутньої небільшовицької Росії. По­всталі завдали поразки військам гетьмана. 14 грудня 1918 р.війська Директорії вступили до Києва, П. Скоропадський ізрікся влади й виїхав за кордон (загинув  1945 р.  в Берліні).

Захопивши владу, Директорія оголосила про відновлен­ня Української Народної Республіки (УНР).

Тим часом у жовтні—листопаді 1918 р. сталися важ­ливі зміни на західноукраїнських землях, що входили до складу Австро-Угорщини. Австро-Угорщина зазнала по­разки в Першій світовій війні, і народи, які вона об'єд­нувала, скористалися нагодою та стали на шлях само­стійного життя.

1 листопада 1918 р. українські військові частини австрійської армії захопили Львів та більшу частину Східної Галичини. На цій території було проголошено Західноукра­їнську Народну Республіку (ЗУНР), президентом якої було обрано Є. Петрушевича. Але прагнення українців створити івласну державу зіштовхнулися з протидією. Поляки, які теж відродили свою державу, заявили про свої права на Галичину. Спалахнула Україно-польська війна, що тривала  з перемінним успіхом.

Дві українські держави — УНР і ЗУНР — природно мали об'єднатися в одну. Ця подія відбулася 22 січня 1919 р. Цього дня на Софійській площі в Києві було проголошено Акт Злуки, а цей день увійшов в історію української державності як день Соборності України.

ЗУНР і УНР об'єднали свої зусилля проти спільних і ворогів, яких виявилося занадто багато. Із півночі та сходу на Україну знову рушили більшовики, із півдня наступали  війська російських білогвардійців, яких підтримувала Антанта, що боролись проти більшовиків і прагнуливідродити Російську імперію, із заходу наступали поляки, румуни.

У цій нерівній боротьбі, яку називають визвольними змаганнями, українці, незважаючи на героїчні зусилля, не   змогли відстояти незалежність своєї держави. Територія України була розділена між радянською Росією, Польщею, Ру­мунією та Чехословаччиною.

Більша частина України опинилася під владою біль­шовиків, які утворили залежну від Росії Українську Соці­алістичну Радянську Республіку (УСРР). На 70 років в Укра­їні встановився комуністичний режим.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

ВАРІАНТІ

 Історичний диктант

1.   Коли почалася Перша світова війна?

2.   У складі армій яких держав довелось воювати україн­цям під час Першої світової війни?

3.   Коли почалась Українська революція?

4.   Розшифруйте абревіатуру УЦР.

5.   Хто очолив УЦР?

6.   Коли було прийнято І Універсал?

7.   Хто очолив перший  український уряд (Генеральний секретаріат)?

8.   Яким Універсалом було проголошено Українську На­родну Республіку?

9.   У  якому  місті  відбувся  Український Національний конгрес?

10. Який прапор був в УНР?

11. Для визволення з-під влади якої держави українці під­нялися на революцію?

12. Яка подія прискорила проголошення УНР?

ВАРІАНТII

Гра «Продовжи розповідь»

Правила гри. Двоє учнів по черзі повинні розповісти по одному реченню матеріал вивченої теми. Перемагає учень, чиє речення буде останнім.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

Перша світова війна стала трагедією для українського та інших народів, що були втягнуті в неї.

Війна створила умови для вибуху революції в Росій­ській імперії й повалення царизму. Ця подія стала приводом до Української революції. Керівним центром революції ста­ла Українська Центральна Рада, яку очолив Михайло Гру-шевський.

УЦР проголосила своєю метою створення Української держави та взялася за активну працю в цьому напрямку.

Боротьба українського народу 1917—1920 рр. за свою державність завершилася поразкою. Незалежність, здобуту внаслідок революції 1917 р., зберегти не вдалося. Проте ви­звольні змагання засвідчили, що ідея незалежності України живе в різних верствах українського суспільства.

Поразка визвольних змагань залишила нерозв’язани­ми найважливіші проблеми життя українського суспіль­ства. За їх розв'язання взялася більшовицька партія, яка вбачала майбутнє лише в побудові комуністичного суспіль­ства. Експерименти з побудови комунізму вилились у вели­ку трагедію українського народу та коштували йому міль­йонів жертв.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.     Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2.  Підготуйте письмові відповіді на запитання та завдання.

1)Запишіть назви українських держав, які існували на території України в 1917—1920 рр.

2)Проти кого довелося вести боротьбу українцям у роки визвольних змагань?

3)Чому утвореній Українській державі відразу довело­ся вести збройну боротьбу за своє існування?

Урок 5

Тема.  Радянська модернізація України.

Мета: створити уявлення про радянську модернізацію України; охарактеризу­вати Голодомор як геноцид українського народу; визначити наслід­ки сталінських репресій; пояснити зміст термінів і понять: «радян­ська модернізація», «нова економічна політика», «індустріалізація», («колективізація», «колгосп», «куркуль», «розкуркулення», «Голодо­мор», «геноцид», «репресії», «стахановський рух»; сприяти форму­ванню навичок свідомого сприйняття історичного матеріалу; вихо­вувати в учнів шанобливе ставлення до історичного минулого свого.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання:    підручник, уривок з історичного джерела.

Основні терміни та поняття: радянська модернізація, нова економічна політика, украї­нізація, індустріалізація, колективізація, колгосп, куркуль, розкуркулен­ня, Голодомор, геноцид, репресії, стахановський рух.

Основні дати та події: 1921—1929 рр. — нова економічна політика; 1923 р. — започаткування політики українізації; 1928—1929 рр. — початок індустріа­лізації; 1932—1933 рр. — Голодомор.

Хід  уроку                                                

I.  ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку.

II.  ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

 Фронтальне опитування

1.   Коли розпочалася Перша світова війна? У складі армій яких держав були змушені воювати українці?

2.   Яка подія стала приводом до Української революції?

3.   Хто очолив Українську Центральну Раду?

4.   Що проголошував І Універсал Української Центральної

Ради?

5.   Як називався перший український уряд? Хто його очо­лив?

6.   Яка подія відзначається як День соборності?

7.   Який взаємозв'язок між Першою світовою війною й Укра­їнською революцією?

8.   Що спонукало до проголошення незалежності Україн­ської Народної Республіки?

9.   Чому українці зазнали поразки у визвольних змаганнях?

III.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Україна на початку 1920-х рр.

Розповідь учителя

У боротьбі, що точилася в Україні в 1918—1921 рр., українці не змогли вибороти незалежність своєї держави. Українські землі знову потрапили під владу сусідніх держав. Польща загарбала Східну Галичину і Західну Волинь, Руму­нія — Північну Буковину і Південну Бессарабію, Чехословаччина — Закарпаття. Але більшість українських земель опи­нилась під владою більшовицької Росії. Щоб утвердити свою владу, уряди цих країн намагались різними способами при­боркати український рух за створення власної держави. Най­більш жорстокими методами діяли більшовики. Вони.силою придушували будь-який спротив своїй політиці, навіть ско­ристалися голодом, що вразив українські землі в 1921 — 1923 рр., щоб придушити селянський рух. Також голод був використаний і як привід пограбувати церкви. Більшовики стверджували, що забрані в церкви багатства будуть спрямо­вані на закупівлю харчів для голодуючих. Але голодуючі ці­єї допомоги не дочекалися. Жертвами голодної смерті стали понад 1 млн жителів України.

Незважаючи на такі дії влади, народ не бажав кори­тися. Більшовики усвідомлювали, що українці сприймають їх як загарбників, тому поряд із репресіями намагаються надати своїй владі вигляду, щоб її сприймали як свою. Так, під тиском могутнього селянського руху вони були змуше­ні відмовитися від своєї попередньої політики й дозволити селянам самим розпоряджатися результатами своєї праці. Адже в 1919 —1921 рр. усе вироблене селянином вилучало­ся на користь більшовицької держави. Селянину залишав­ся лише мінімальний запас для харчування родини. Також більшовики дозволили торгівлю, приватне підприємництво, повернули частину підприємств колишнім власникам. Такі заходи отримали назву «нова економічна політика». Вона сприяла економічному відродженню зруйнованого тривалою війною господарства.

Зрештою більшовики були змушені сприяти розвитку української мови та культури, здійснюючи політику україні­зації. Усі школи переводилися на українську мову навчання, державні посадовці мали видавати документи і спілкуватися з людьми українською мовою. До більшовицької партії та дер­жавних посад намагалися залучити українців. Переважна більшість газет, журналів, книг також видавалась україн­ською мовою. Діяли колективи українського танцю та співу, створювалися організації письменників, художників. Навітьбуло дозволено створити Українську автокефальну православ­ну церкву. Усе це дало могутній поштовх розвитку україн­ської культури.

Проте розуміючи, що така політика в майбутньому мо­же бути небезпечною для влади, через навчання та пресу лю­дям нав'язувалися більшовицькі ідеї про «світле комуністич­не майбутнє». У грудні 1922 р. УСРР стала складовою Союзу Радянських Соціалістичних Республік -— об'єднання держав під повним контролем більшовицької Москви.

2. Комуністичні експерименти і доля українців

Розповідь учителя

Тим часом, коли країна відбудовувалась, а люди нама­гались повернутися до мирного ритму життя, усередині біль­шовицької партії після смерті в 1924 р. її лідера В. Леніна спалахнула боротьба за владу. У цій боротьбі перемогу здобув Йосип Сталін (Джугашвілі). Він установлює в СРСР свою од­ноосібну владу. Щоб реалізувати давню мрію більшовиків про світове панування комунізму, він намагається негайно реалі­зувати його ідеї в СРСР. У країні розгорнулася радянська мо­дернізація.

Від кінця 1920-х рр. починається реалізація політики індустріалізації.

 Робота з термінами і поняттями

Індустріалізація — заходи, спрямовані на створення важкої промисловості, яка виробляє метал, верстати, обладнання, зброю тощо.

Етап індустріалізації промисловості, який тривав ледь не століття, проходили всі провідні країни світу. Сталін вва­жав, що це можливо зробити за пять-десять років. Для реа­лізації було розроблено п'ятирічний план будівництва сотень промислових підприємств, електростанцій. Так, лише в Укра­їні їх передбачалося спорудити 400, зокрема найбільшу в Єв­ропі гідроелектростанцію Дніпрогес, Харківський тракторний

завод, паровозобудівні заводи, металургійні та верстатобудів­ні підприємства, шахти тощо. Передбачалося звести десятки нових міст. Це будівництво мало перетворити Україну на най­більш промислово розвинуту країну Європи.

Народ, повіривши більшовицьким провідникам, з ен­тузіазмом узявся до праці з «будівництва світлого майбут­нього». Перші успіхи створили враження, що все можна зробити якнайшвидше. Сталін зажадав прискореної інду­стріалізації, збільшивши плани п'ятирічки. Проте плани, не підкріплені реальними засобами для їх виконання, ста­ли стрімко руйнуватися. Зупинялося будівництво через не­стачу матеріалів і людей, збудовані заводи не могли розпо­чати виробництво через нестачу обладнання і підготовлених спеціалістів. Часто ламалося обладнання через неправиль­не його використання. Швидкий стрибок у майбутнє не вда­вався. Сталінське керівництво не могло собі дозволити визна­ти нереальність здійснення проголошених планів. Почався пошук «винних» у зриві планів, «шкідників», «ворогів на­роду». Влаштовувалися показові судові процеси над «вияв­леними ворогами». Але це могло лише «пояснити» пробле­му, а не розв'язати її. Проте на весь світ було оголошено, що Перша п'ятирічка 1928/1929—1932 рр. була виконана за чотири роки і три місяці.

Для реалізації планів потрібні були люди та матеріаль­ні ресурси. Щоб їх отримати, влада вдалася до масового по­грабування власного народу та допримусової праці.

Від кінця 20-х рр. на селі розгорнулося примусове ство­рення колективних господарств — колгоспів. У селян відби­рали землю, худобу, знаряддя праці. Вони переставали бути господарями, бо не могли розпоряджатися своєю власністю та результатами своєї праці. Усе, що вироблялося в колгоспі, ви­лучалося державою. За свою працю селянин майже нічого не отримував. До тих, хто був незгодний із такими порядками, застосовувалася сила. їх оголошували куркулями й цілими сім'ями вивозили до Сибіру або на примусові роботи на будівництво. п'ятирічки.  В Україні було розкуркулено майже 1.5 млн селян.

Робота з термінами і поняттями

Куркуль — поширена на той час в українських селах назва заможних селян. Використана більшовиками для створення образу головного ворога нового щас­ливого життя.

Розкуркулення — заходи влади з пограбування й розорення господарств замож­них селян і тих, хто опирався заходам зі створення колгоспів (колективізації).

Та селянство не бажало миритися з новим життям, чи­нило опір. Виникали повстання, знищувалася худоба, яку ма­ли забрати до колгоспу, ламався реманент, обробіток колгосп­них ланів здійснювався абияк.

Щоб зламати опір українського селянства, сталінський режим вчинив найжорстокіший злочин, який отримав назву Голодомор. У 1932—1933 рр. влада влаштувала штучний го­лод, вилучивши з українського села всі продовольчі запаси. Від голоду вимирали цілі села. Особливо страждали ті села, які влада заносила на «чорну дошку». У них конфісковувалися всі продовольчі запаси, села оточувалися військами, їм припинялося будь-яке постачання. Таких сіл в Україні була третина. Точну кількість загиблих від такої дії влади встано­вити важко. Дослідники називають від 3 до 10 млн осіб. Ви­мерлі українські села стали масово заселяти переселенцями з Росії. Такий злочин із масового знищення народу лише за те, що він належить до певної національності, називається ге­ноцидом. Це один із найтяжчих видів злочинів проти люд­ства. Голодомор в Україні визнано геноцидом українського народу.

Щоб приховати масштабний злочин, райони, охопле­ні голодом, оточувалися військами, до них нікого не пус­кали й звідти ніхто не випускався. Про трагедію не повідо­млялось у пресі та по радіо. Навіть у поїздах, що рухалися через райони, охоплені голодом, усі вікна затулялися спеціальними щитами, щоб не можна було побачити трагедію України. Вилучалися всі листи, повідомлення, у яких був хоч натяк на існуючий голод. Водночас мільйони тонн хлі­ба за безцінь продавалися за кордон, щоб закупити верста­ти та обладнання для новобудов. Так ціною життя власно­го народу будувалася промислова міць держави.

Робота з історичним джерелом

ЗІ СПОГАДІВ ОЧЕВИДЦЯ (КАТЕРИНА ЯГУ, МЕШКАНКА МІСТЕЧКА БУРИН СУМСЬКОЇ ОБЛ.)

Того року був дуже гарний урожай зернових. Узагалі той рік був врожайний на все. Але після жнив зерно поча­ли вантажити на підводи і вивозити. Забрали не тільки зер­но, а й картоплю, буряки, все, що можна було забрати. Не лишилося навіть на насіння. Щоб зовсім не померти, хова­ли під стріхами вузлики з зерном. У той час були організо­вані бригади чоловіків, які забирали ці продукти. Якщо знаходили під стріхами, то забирали й це. Після цієї «чист­ки» почався страшний голод. На нашій вулиці... померло 74 людини.

Запитання

1)  На які причини голоду вказує свідок?

2)  Якими методами діяла влада?

Зламавши опір українського селянства, підірвавши си­лу українського народу, сталінська влада продовжила свої експерименти з будівництва «щасливого майбутнього».

На весь світ було оголошено, що першу п'ятирічку успішно завершено за чотири роки і три місяці і що «Жи­ти стало краще, жити стало веселіше!». Проголошувались нові, ще грандіозніші, п'ятирічні плани. Та життя не ста­вало кращим. Значно впав життєвий рівень. Усі найнеобхідніші продовольчі й промислові товари видавалися за картками за спеціальними нормами. Не вистачало житла. Лише для окремих робітників за трудові рекорди створювалися кращі умови, А щоб примусити робітників більше та краще працювати, запроваджувалися рухи передовиків, змагання. Так у 1935 р. виник стахановський рух.

Цікаво знати

Початок стахановського руху покладено в Донбасі. У ніч на 31 серпня 1935 р. вибійник кадіївської шахти «Центральна-Ірміне» Олексій Стаханов протягом зміни видобув 102 т вугілля за норми 7 т. Весь видобуток записали на раху­нок О. Стаханова, не врахувавши роботи кріпильників, які йому допомагали. Спочатку стахановський рух дав по­штовх до поліпшення виробничих показників. На шахтах розпочалося змагання вибійників за встановлення абсолют­ного рекорду. У лютому 1937 р. гірник Микита Ізотов із допомогою 12 кріпильників нарубав відбійним молотком 607 т вугілля.

Водночас  розгорнулися  масові  репресії  всіх  незгод­них із новим режимом.  Його жертвами стали майже всі прошарки  суспільства.  Пік  цих  переслідувань припадає на 1937—1938 рр. («Великий терор»). Жертвами репресій стали мільйони українців: від видатних учених, письмен­ників,  художників,  інженерів  до  звичайних  робітників, селян  і службовців.  У всіх  них  була одна  вина —  вони любили Україну і не бажали кривавих експериментів над нею. Переважна більшість людей були репресовані за на­думаними звинуваченнями,  що ґрунтувалися на доносах і свідченнях під час катування. Країна поринула в атмос­феру страху. Для утримання великої кількості в'язнів була створена ціла мережа таборів, яка отримала назву ГУЛАГ (головне управління таборів).

 Робота з термінами і поняттями

Репресії — заходи, які передбачають судові переслідування різних груп населен­ня, окремих осіб або знищення без суду і слідства спеціальними каральними орга­нами за певними ознаками або надуманими звинуваченнями.

Цікаво знати

Репресії торкнулися 500 українських письменників і по­етів. Було винищено майже всіх народних кобзарів і лірни­ків та стару українську інтелігенцію. Репресій зазнавали всі учасники Української революції та визвольних змагань. Знищувалися навіть комуністи, які словом або ділом става­ли в обороні прав українців. Цими заходами влада намага­лась обезголовити український народ, знищивши його провідників.

Сталінська влада розгорнула боротьбу й проти церкви. Була ліквідована Українська автокефальна православна церк­ва, її священики і провідники були репресовані. У роки другої п'ятирічки почалося масове руйнування храмів. Було зруйновано або закрито понад 90 % церков, знищено тисячі  історичних пам'яток. Тисячі священиків зазнали репресій.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

 Бесіда за запитаннями

1. Яку політику запровадили більшовики в 1921 р.?

2. Що стало приводом до масового пограбування церков
на початку 1920-х рр.?

3. Хто переміг у боротьбі за владу в СРСР після смерті
В. Леніна?

4. Коли було утворено Радянський Союз?

5. Що таке колгосп?

6. Яких селян радянська влада називала куркулями?

7. Коли почалося здійснення планів Першої п'ятирічки?

8.   Кого називали «стахановцями»?

9.   Що таке ГУЛ АГ?

10. Якою була мета політики індустріалізації?

11. Чому голод 1932—1933 рр. називається Голодомором?

12.  Як на українському селянстві позначилася політика колективізації?

      13.   Із якою метою радянська влада вишукувала «ворогів на­роду»?

      14.Які складові радянської модернізації?

      15.Чому завдяки політиці індустріалізації не вдалося швид­ко збудувати «світле майбутнє»?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

 Заключне слово вчителя

Будівництво «світлого майбутнього» обернулося для укра­їнців національною трагедією. Мільйони людей загинули від репресій і голоду. Фактично було зруйноване традиційне житгя українського села. Водночас ціною величезних жертв, матеріальних витрат була зведена потужна економіка. Україна за обсягом виробництва посіла друге місце в Європі.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.  Поміркуйте над запитанням: чи можна побудувати «світле май­бутнє» на трагедії народу?

2. Підготуйте повідомлення про Голодомор 1932—1933 рр.

Урок 6

Тема.   Україна в роки Другої світової війни.

Велика Вітчизняна війна.

Мета: визначити, у чому суть трагедії України в роки Другої світової війни; розповісти про головні події Великої Вітчизняної війни на українських землях; охарактеризувати гітлерівський окупаційний режим і рух Опору; пояснити зміст термінів й понять: «Друга світова війна», «Визволь­ний похід», «Велика Вітчизняна війна», «окупаційний режим», «рух Опору», «партизани», «УПА»; розвивати вміння поєднувати інформа­цію з розповіді вчителя та підручника для отримання нових знань;

виховувати почуття патріотизму й самопожертви заради захисту Бать­ківщини.

Тип уроку:    вивчення нового матеріалу.

  Обладнання: підручник, стінна карта, уривок з історичного джерела.

Основні терміни та поняття: Друга світова війна, Визвольний похід, Велика Вітчизняна війна, окупаційний режим, рух Опору, партизани, УПА.

Основні дати та події: 1939—1945 рр. — Друга світова війна; 1941—1945 рр. — Ве­лика Вітчизняна війна; 14 жовтня 1942 р. — створення УПА; вересень-листопад 1943 р. — битва за Дніпро, визволення Києва; 28 жовтня 1944 р. — завершення визволення України від гітлерівського поне­волення.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку.

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Варіант І

Сприйняття цієї теми найкраще відбувається через емо­ційну сферу, тому урок можна побудувати й за іншою схемою. Так, зокрема, можна зупинитися на подвигах дітей у роки війни або запросити на урок ветеранів війни. Можна влашту­вати перегляд фільму (не більше ніж ЗО хв) із подальшим йо­го обговоренням.

Варіант II

Дидактична гра «Чиста дошка»

Гра сприятиме активізації роботи учнів під час розгляду нового матеріалу (методика проведення — див. урок № б).

1.    Початок Другої світової війни.Доля Західної України

Розповідь учителя

Після Першої світової війни мир, який установили пе­реможці, не ґрунтувався на справедливості. Багато народів було принижено й ображено (німці, угорці, українці тощо). Деякі, зокрема українці, не здобули незалежності, хоча по­клали на це чимало життів, а «творці» миру обіцяли її всім поневоленим.

Несправедливість породжувала зневіру й обурення. Та­кими настроями скористалися деякі політики, які зуміли повести за собою ображені народи, обіцяючи їм щасливе майбутнє. Закликаючи боротися проти несправедливості й приниження, вони приховували своє справжнє прагнення пере­ділу світу, здобуттядля своїх країн привілейованого стано­вища або взагалі світового панування. Серед нових паліїв війни вирізнявся Адольф Гітлер, який у 1933 р. прийшов до влади в Німеччині, проголосивши себе фюрером — вож­дем німців. Він обіцяв своєму народу заможне майбутнє в мо­гутній державі, що буде правити світом. Шляхом до цього майбутнього проголошувалася війна.

Прагнучи розпочати боротьбу за світове панування, він намагався внести розкол серед держав світу, щоб потім під­корити їх поодинці. Певний час це йому вдавалося. Без жод­ного пострілу він підкорив Австрію і Чехословаччину. Але да­лі більшість країн світу заявили, що не допустять, щоб Гітлер панував світом.

У такій ситуації 23 серпня 1939 р. А. Гітлер і Й. Сталін, два диктатори, що прагнули світового панування, уклали між собою Пакт про ненапад і таємну угоду про поділ Європи між собою. Таким чином, Гітлер отримав можливість продовжу­вати переможно здійснювати свої загарбницькі плани. Ця уго­да стосувалася і західноукраїнських земель, що в результаті поразки українців у визвольних змаганнях потрапили до рук Польщі. Ці землі мали відійти до складу СРСР після знищен­ня Польщі.

1 вересня 1939 р. гітлерівська Німеччина, здійснивши   напад на Польщу, розв'язала Другу світову війну, до якої згодом було втягнуто майже всі країни світу. Війна тривала до­вгих шість років і забрала життя більш ніж 50 млн осіб.

Виконуючи таємні домовленості,  17 вересня 1939 р. Червона армія теж напала на Польщу, прилюдно оголосивши, що здійснює «визвольний похід» для порятунку укра­їнців і білорусів від іноземного поневолення. Більшість населення Західної України спочатку позитивно сприймала прихід Червоної армії. Скликані Народні Збори у Львові підтримали рішення про приєднання Західної України до СРСР і входження до складу УРСР. Так, під владою Сталі­на опинилися майже всі українські землі. Об'єднання укра­їнських земель не принесло омріяної свободи Україні. Ста­лінське керівництво на приєднаних землях уже незабаром запровадило ті самі порядки, які вже існували в Наддні­прянській Україні. Від сталінських репресій за короткий час постраждало 10 % населення Західної України. У краї зріло невдоволення новою владою. Тим часом тривала Друга світова війна. Гітлер після за­хоплення Польщі підкорив ще Данію, Норвегію, Бельгію, Ні­дерланди, Францію, Югославію, Грецію. Сталін приєднав до Радянського Союзу Естонію, Литву, Латвію, відібрав у Руму­нії Бессарабію і Північну Буковину, населені молдаванами й українцями, але не зміг підкорити Фінляндію. Поділ, що відбувся, не влаштовував жодного з диктато­рів: кожний прагнув одноосібного панування у світі, тому війна між ними стала неминучою.

2.    Окупація України гітлерівськими військами. Рух Опору.

Колективна робота з підручником

Учитель організовує коментоване читання відповідного матеріалу підручника зі складанням запитань до абзаців тексту. Систематизація результатів роботи учнів здійснюється вчителем за наведеним матеріалом.

Додаткова інформація

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина здійснила напад на СРСР. Розпочалася Велика Вітчизняна війна. Українські землі знову стали ареною великої битви, руйнувань, жертв і страждань. Гітлерівські війська, які були більш підготовлені до війни, завдали поразки Червоній армії в прикордонних боях. Незважаючи на  поразки, частини Червоної армії, що відступали, активно чинили опір ворогу. Ворог зазнавав втрат більших, ніж при захопленні всієї Європи. Так, оборона Київа тривала 72 дні, Одеси – 73, Севастополя – 250 днів. Та ворог на початку війни був сильнішим і захопив територію всієї України. 22 липня 1942 р. останнє місто на території України залишила Червона армія. Війна посунула далі на Схід. На Україну спустився морок гітлерівського поневолення.

Гітлерівці безсоромно грабували Україну. Усіх, хто виявляв найменшу непокору, страчували. Узагалі в планах гітлерівців було цілковите винищення народів, що населяли Україну, і перетворення її земель на «життєвий простір» для німців. Першими знищенню підлягали євреї та цигани, а згодом й інші народи. Символом нищення мирного населення в Україні став Бабин Яр у Києві, де було знищено більш ніж 100 тис. мирних громадян, переважно євреїв. Такі «бабині яри» були в багатьох містах України.

Ця політика спонукала населення України до опору. Хто міг тримати зброю, ставав до збройної боротьби, інші чинили духовний опір, не скоряючись ворогові. Так сформувався рух Опору. Земля горіла під ногами ворога. Народ не міг змиритися з поневоленням. У відповідь окупанти ще більш звіріли, спалюючи цілі села, знищуючи міста. Так, у липні 1943 р. гітлерівці спалили село Копище на Поліссі, живцем згоріло близько трьох тисяч його мешканців, у тому числі понад 1200 дітей. І таких сіл було багато.

В Україні існували два напрями в діяльності руху Опору: радянський, який виступав за відновлення радянської влади, і націолістичний, який боровся за незалежність України проти всіх поневолювачів. Крім того, на західно-українських землях діяв і польський рух Опору, що боровся за відродження Польської держави.

Радянський рух Опору найбільшого розмаху набув на Півночі і Сході України. У лісах Чернігівщини, Сумщини, Київщини сформувалися великі партизанські з’єднання, які завдали відчутних ударів по ворогу. Найвідомішими партизанськими командирами були С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров та інші.

Робота з термінами і поняттями

Партизани – члени добровольчих збройних загонів, які вели збройну боротьбу проти окупантів.

Перемоги Німеччини на початку Другої світової війни створили враження у провідників українського національно – визвольного руху про можливість відродження незалежної України. Спочатку вони покладали надію на Німеччину, сподіваючись, що вона допоможе їм у цій справі.

Члени ОУН на чолі з Я. Стецьком 30 червня 1941 р. у Львові, який був захоплений гітлерівцями, проголосили  Акт відновлення Української держави. Але гітлерівський Німеччині не потрібна була незалежна Україна. Українські діячі зазнали переслідувань: їх заарештовували, кидали до в’язниць і таборів, убивали. Остаточно переконавшись, що лише власними силами можна вибороти незалежність, у жовтні 1942 р. у лісах Полісся була створена Україн­ська повстанська армія (УПА), яка розпочала боротьбу як проти гітлерівської Німеччини, так і.проти радянської влади (сталінського .режиму), що стала відновлюватися в Україні від 1943 р. На чолі УПА, що налічувала близь­ко 100 тис. бійців, у 1944 р. став Роман Шухевич. УПА звільнила від ворога значні райони на Правобережжі, Во­лині та Галичині.

Боротьба в тилу гітлерівців наближала перемогу над ворогом.

3.    Звільнення України. Радість і смуток перемоги

Розповідь учителя

У 1943 р. після цілої низки поразок гітлерівських військ від Червоної армії (Сталінградська і Курська битви) поча­лося звільнення України. Населення радо зустрічало своїх визволителів. Звільнення України від ворога не було лег­ким. Те, що так швидко було втрачено за декілька місяців у 1941 р., довелося з великими жертвами повертати більше ніж рік. Найжорстокіші бої розгорілися під час форсуван­ня Червоною армією Дніпра й звільнення Києва (місто було звільнено 6 листопада 1943 р.). Під час цих боїв загинуло 417 тис. радянських солдатів. Битва за Дніпро була однією з наймасштабніших битв Другої світової війни й перемога в ній остаточно засвідчила невідворотність перемоги над гітлерівськими окупантами.

Робота з історичним джерелом

ЗІ СПОГАДІВ УЧАСНИКА БОЇВ ЗА ВИЗВОЛЕННЯ КИЄВА

1 листопада 1943 р. розпочався наступ на Київ із Букринського плацдарму. Німці почали перекидати туди вій­ська, послабивши Лютізький. А 3 листопада загриміла по­тужна канонада, розпочався наступ з нашого, Лютізького плацдарму, який... завершився звільненням Києва.

Важко уявити, що відбувалося на плацдармі протягом 40 днів від дня висадки на правий берег перших,бійців до початку загального наступу. Газета  «Правда»  22 вересня 1983 р., відзначаючи 40-річчя визволення Києва, писала, що село Ясногородка протягом 35 днів переходило з рук у руки 27 разів. 27!... Лягло в Ясногородці людей муштро­ваних немало, а ще більше, мабуть, немуштрованих, таких, як я, що перед тим, як потрапити в окоп, навіть жодного разу не вистрілили з бойової гвинтівки, не кинули бо-

Йової гранати…

Запитання

1) Наступом із якого плацдарму було визволено Київ від окупантів?

2) Що в документі свідчить про запеклість боїв за визво­лення Києва?

Після звільнення столиці Червона армія продовжила свій переможний наступ, визволяючи Україну від гітлерівських загарбників. Зрештою 28 жовтня 1944 р. Україну в межах су­часних кордонів було звільнено. Але війна тривала. Укра­їнці у складі Червоної армії взяли участь у визволенні країн  Східної і Центральної Європи (Польщі, Угорщини, Румунії, Югославії, Чехословаччини, Австрії, Німеччини) від гітлерів­ців. 2 травня 1945 р. радянські воїни підняли Прапор Пе­ремоги над Рейхстагом у Берліні. 9 травня завершилися бойові дії в Європі. Саме цей день і святкується як День Перемо­ги у Великій Вітчизняній війні.

 Дорого коштувала ця війна Україні. Тільки на фрон­тах війни загинуло 3 млн. українців, 4,5 млн. було вбито гітлерівцями під час окупації; 2,2 млн. вивезено на при­мусові роботи до Німеччини, із яких додому повернули­ся лише 800 тис. осіб. Було зруйновано 714 міст і місте­чок та 28 тис. сіл, 10 млн. осіб залишилося без притулку. Майже всі промислові  підприємства перетворилися на руїни.

Водночас зусилля українців у війні проти гітлеризму не залишились непоміченими світовою громадськістю. Укра­їна стала одним із засновників Організації Об'єднаних Націй (ООН), що на сьогодні об'єднує всі країни світу. Основна частка українських земель з'єдналася в одне ціле.

Перемога над гітлерівською Німеччиною не принесла мир на українських землях. Тут тривала збройна боротьба. УПА не склала зброю і продовжила боротьбу проти встанов­лення сталінського режиму в Україні.

У цій боротьбі УПА спиралася на ту частину населення За­хідної України, яке вже відчуло на собі «принади» цього режиму.

Також повстанцям УПА довелося вести боротьбу й про­ти відновленої Польської держави, яка отримала під свою владу українські землі Закерзоння. Ця нерівна боротьба три­вала аж до середини 50-х рр. XXст. Хоча вона завершила­ся воєнною поразкою, українці вкотре засвідчили незламну волю до незалежності.

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

ВАРІАНТІ

Дидактична гра «Чиста дошка»

Учитель перевіряє результати участі учнів у дидактич­ній грі «Чиста дошка».

ВАРІАНТ II

Бесіда за запитаннями

1.   Коли розпочалася Друга світова війна?

2.   Яка дата початку Великої Вітчизняної війни?

3.   У результаті якої битви було звільнено Київ від гітлерів­ських загарбників?

4.   У якому році було завершено визволення України?

5.   Коли відзначається День Перемоги у Великій Вітчизня­ній війні?

6.   Проти кого боролась УПА?

IV. Підсумки уроку

       Заключне слово вчителя

       Друга світова війна поряд із Голодомором 1932 – 1933 рр., сталінськими репресіями стала ще однією трагедією для українського народу у XX ст. Кров, сльози, руйнування супроводжували її щодня.  Та українці не бажали миритися з іноземним поневоленням. Вони піднялися на вітчизняну війну проти ворога. Українці воювали як на фронтах, так і в тилу ворога, не даючи йому ні дня перепочинку.

       Героїчною боротьбою українців проти гітлерівського поневолення скористався Сталін, який знову запровадив радянську владу в Україні.

        Спроба УПА вибороти незалежність України була жорстоко придушена сталінським режимом.

V. Домашнє завдання

1.    Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2.    Використовуючи  додаткову літературу, складіть розповідь про героїчну боротьбу українців у роки війни.

Урок 7

Тема.  Проголошення незалежності України

Мета: розповісти, коли і за яких обставин було проголошено незалежність України; визначити позитивні та негативні прявижиття за часів СРСР; пояснювати зміст термінів і понять: « дисиденти », « Акт проголошення незалежності », « державотворення »,« приватизація », « Конституція »;

навчати визначати позитивні і негативні наслідки в процесі історичного розвитку;

виховувати любов до Батьківщини й повагу до її минулого.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання:  підручник, стінна карта, уривок з історичного джерела.

Основні терміни та поняття: дисиденти, Чорнобильська катастрофа, Акт проголошення незалежності України, Верховна Рада України, Конституція України, Пре­зидент України, державотворення, приватизація, українська діаспора.

Основні дати та події: 26 квітня 1986 р. — Чорнобильська катастрофа; 24 серпня 1991 р. -прийняття Акта проголошення незалежності України; 28 липня 1996 р. —

прийняття Конституції України.

                                                          Хід уроку

I.      ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку. До­цільно також, повідомити учнів про форму проведення прак­тичного заняття на наступному уроці (див. уроки № 7—8).

II.     ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

 ВАРІАНТ І

Гра «Снігова куля»

Правила гри. Перший учасник називає ім'я, твір або ар­хітектурну пам'ятку, які стосуються теми уроку (наприклад Українські січові стрільці). Кожний наступний учасник гри має повторити всі слова, які називали його попередники, і до­дати своє. Зрештою, утворюється довгий тематичний ланцюжок. Якщо учасник припускається помилки або робить довгу паузу, він вибуває з гри. Переможцем стає учень, який побу­дував найдовший ланцюг. Для більш організованого прове­дення гри краще не залучати весь клас, а обрати декілька учнів, які викликаються до дошки. Один учень контролює правильність ланцюжків, що називаються.

Гра дозволяє в захоплюючій формі запам'ятати складні длязасвоєння терміни, назви, імена тощо.

ВАРІАНТII

Бесіда за запитаннями

1. У результаті яких подій Західна Україна була приєдна­на до Радянського Союзу?

2. Що спонукало українців до збройної боротьби проти гіт­лерівців?

3. За що боролась Українська повстанська армія (УПА)?

4. Розкажіть про перемогу Червоної армії в битві за Дніпро.

5. Якими є наслідки Другої світової війни для України?

6. Чому в роки Другої світової війни українці не змогли
вибороти незалежність своєї держави?

III.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 Запитання

1. Коли в Україні було встановлено радянську владу?

2. Які факти життя за часів радянської влади ви можете
назвати?

IV.       ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.    Суперечності існування України за радянських часів

Розповідь учителя

Після страшної війни й років відбудови на українців чекало мирнежиття. Але це було життя не у власній державі. Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) залишалась у складі СРСР. Радянські керівники у своїх діях не рахувалися з інтересами українців та України, як і інших народів, що населяли величезну державу. Її економіка, ресур­си, люди використовувалися для розв'язання завдань усьо­го Радянського Союзу, часто з негативними наслідками для України та її народу.

Попри це республіка розвивалася. Будувались підприєм­ства, відновлювалися міста й села. Великі досягнення мала наука і техніка. Українські вчені здійснили чимало наукових відкриттів у різних галузях. Саме в Україні було створено один із перших комп'ютерів у світі. В Україні виготовлялися космічні ракети, супутники, одні з найкращих вантажних лі­таків, великі сучасні судна, автомобілі тощо. Поступово зрос­тав добробут народу. Підвищувався й освітній рівень. Станом на кінець 1970-х рр. кожний громадянин мав право й обов'я­зок здобути середню освіту. Також усі громадяни були забез­печені роботою, користувалися безкоштовною медициною та різними іншими послугами. Значна частина отримувала від держави безкоштовне житло, допомоги для відпочинку, ви­ховання дітей тощо.

Водночас було схвалено розпорядження про необов'яз­ковість вивчення української мови в школі. При навчанні у вищих навчальних закладах України перевага віддавалася російській мові. Скорочувалася кількість українських шкіл, україномовних газет, журналів, фільмів тощо. Розмах руси­фікації республіки був таким, що на початок 1980-х рр. у Кри­му й на Донбасі взагалі зникли українські школи, значно ру­сифіковані були всі великі міста, обласні та навіть районні центри. Нищилась українська культура. Існували заборони на друк творів певних письменників. Ті, чиї твори друкува­ли, мали прославляти комуністичну партію та радянський лад за «щасливе життя в СРСР». Українська культура могла про­являтися відносно вільно лише в народних танцях і піснях. Але й там були свої обмеження на виконання окремих творів.

Усе це робилося з метою створити з народів, що опинилисяпід владою СРСР, єдину безрідну спільність — «радянський народ».

За радянських часів нищення зазнали не тільки мова, культура та її діячі, але й природа України. Природні ба­гатства стали об'єктом хижацького використання. У респу­бліці було збудовано велику кількість промислових об'єктів, відходи виробництва яких є дуже шкідливими для довкіл­ля. Металургійні, хімічні, енергетичні та інші підприємства будувалися без урахування відновлюючих можливостей природи. Деякі райони країни перетворювалися на справжні регіони екологічного лиха. Вода ставала непридатною для вживання або взагалі зникала, землі забруднювались і втрачали родючість. У деяких містах навіть бракувало чистого повітря.

Але найбільшим лихом для України стала Чорнобиль­ська катастрофа. 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух, який зруйнував її четвертий блок із ядерним реактором. У результаті відбулося радіацій­не забруднення великої території. Постраждали мільйони лю­дей, які захворіли від дії радіації або були змушені залиши­ти свої домівки. Наслідки цієї катастрофи буде відчувати ще не одне покоління українців. Тільки завдяки героїчним зу­силлям ліквідаторів аварії вдалося уникнути ще більшого ли­ха, яке було б відчутне для всієї планети.

Такі суперечності в житті породжували безліч проблем, що потребували розв'язання.

2.    Дисиденти — нове покоління борців за свободу України

Розповідь учителя

У 60—80-ті рр. в непримиренній боротьбі з правлячим режимом український національно-визвольний рух продовжу­вав розвиватися. У його лавах перебувала ціла низка благо­родних, відданих до кінця рідній землі та своєму народові борців, справжніх патріотів України. їх називали дисидентами — незгодними, оскільки вони виступали проти існуючого стану речей, залежності України.

Дисиденти свідомо відмовилися від насильницьких ме­тодів боротьби, розуміючи, що в існуючих умовах слово є сильнішою зброєю. Вони влаштовували акції протесту, ви­кривали дії влади проти України й української культури, поширювали заборонені владою літературні твори. Вимага­ли від влади діяти в межах Конституції і дотримуватися ви­знаної нею «Декларації прав людини», яку в 1948 р. ухва­лила Організація Об'єднаних Націй (ООН).

Комуністична влада не могла миритися з такими діями дисидентів. Вони піддавались арештам. Їх звинувачували в зло­чинах, які вони не вчиняли. Не маючи доказів злочинної діяль­ності, влада направляла дисидентів на примусове психіатрич­не лікування. Тобто робила все, щоб ізолювати дисидентів від людей. Але дисиденти знаходили способи поширювати прав­диву інформацію. Вони повідомляли про злочини влади за кордон.

Багато хто з відомих представників дисидентського ру­ху так і не дожив до тих подій, за які боровся. Так, за ґрата­ми загинули талановитий київський літератор, перекладач В. Марченко, поети В. Стус, Ю. Литвин та ін.

Крім названих осіб, значний внесок у національно-виз­вольну боротьбу зробили такі діячі, як В. Чорновіл, М. Руденко, І. Світличний, Л. Лук'яненко, С. Хмара, П. Григоренко, О. Тихий та ін.

Хоча рух дисидентів було розгромлено, більшість його учасників потрапили до в'язниць або опинилися за кордо­ном, він зумів зв'язати дві хвилі боротьби українців за не­залежність.

 Бесіда за запитаннями

1)  Як складалося життя українців у повоєнні роки?

2)  Коли сталася Чорнобильська катастрофа?

3)  Якими були її наслідки для України?

4)  Чи можна Чорнобильську катастрофу вважати уроком для людства?

5)  Чи мирилися українці з життям у радянській Україні?

6)  Хто такі дисиденти? Чого вони прагнули?

7)  Назвіть імена відомих вам дисидентів.

3. Проголошення незалежності України

Колективна робота з підручником

Учитель організовує коментоване читання відповідного матеріалу підручника зі складанням запитань до абзаців тексту. Систематизація результатів роботи учнів здійснюється вчителем за наведеним матеріалом.

Додаткова інформація

Станом на середину 1980-х рр. Радянський Союз, до складу якого входила Україна, опинився в глибокій кризі, яка стала негативно впливати навсі сфери життя суспільства.

Прагнення змін охопило всі прошарки суспільства та навіть керівництво СРСР. Але спроба дещо покращити життя країни новим партійно-радянським керівництвом на чолі з М. Горбачовим привела до пробудження національних почуттів народів, об’єднаних у Радянському Союзі. До боротьби за відновлення власної держави взялися й українці. На чолі цієї боротьби знову стала українська інтелігенція, студентство. Першим успіхом боротьби стало прийняття 1989 р. Закону « Про мову », який проголошував українську мову державною в республіці. У 1989 р. було утворено Народний Рух України, який за рік на перших вільних виборах в Україні зумів отримати частину місць у Верховній Раді України (ВРУ). Під тиском « рухівців » і народної підтримки, ВРУ, у якій більшість мали комуністи, схвалює Декларацію про державний суверенітет України. Тобто Верховна Рада засвідчила прагнення України до самостійного життя. Але існували сили, які були проти того, щоб республіки жили самостійним життям, не за командою з Москви. 19 – 21 серпня 1991 р. в Радянському Союзі відбулася спроба державного перевороту. Його очолила та частина керівництва Комуністичної партії СРСР, яка не бажала змін. Було ізольовано радянського керівника М. Горбачова, а в Мо­скві введено війська. Але це не врятувало від розпаду СРСР. Проти заколотників виступила більшість населення, а армія відмовилася підкорятися їм. У цій ситуації Верховна Рада України, підтримана народом, 24 серпня 1991 р. ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Робота з історичним джерелом

З АКТА ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

<...> — продовжуючи тисячолітню традицію державо­творення,

-  виходячи з права на самовизначення, передбачено­го Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими доку­ментами,

-  здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістич­ної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ

незалежність України та створення самостійної україн­ської держави — України.

Запитання

Чому в документі аргументується прийняття Акта про­голошення незалежності?

1 грудня 1991 р. цей..документ був підтверджений усе­народним волевиявленням — референдумом. 90,32 % гро­мадян підтримали незалежність України. Також було обрано першого Президента України, ним став Леонід Макарович Кравчук (1991 —1994 рр.). Згодом Президентами України обиралися: Леонід Данилович Кучма (1994—2004 рр.), Віктор Андрійович Ющенко (2005—2010 рр.)> Віктор Федорович Янукович (2010 – 2014 рр.), Петро Порошенко (2014 до сьогодні).

Проголошення незалежності — це лише початок великого шляху. Розбудувати та налагодити життя держа­ви й суспільства — це важка справа. Потрібно ухвалити багато законів, налаштувати систему влади, модернізува­ти економіку, налагодити співпрацю з іншими країнами

світу.

За роки незалежності багато що з цього було зроблено. Люди вільно обирають Президента України, депутатів Вер­ховної Ради України та депутатів місцевих рад, користують­ся свободою слова. 28 червня 1996 р. було схвалено найваж­ливіший документ для життя суспільства — Конституцію (Основний Закон). Так країна стала на демократичний шлях

розвитку. Але цим важливим інструментом налагодження відносин між людьми треба ще навчитися користуватися: громадянам — навчитися здобувати й відстоювати свої пра­ва, а владі, яку обирає народ, — прислухатися до його по­треб і діяти в його інтересах. Були зроблені важливі кроки і в реформуванні еконо­мічного життя — відроджено приватну власність, підприєм­ництво. Громадяни отримали й економічну свободу. Але водночас суспільство різко поділилося на бід­них і багатих. Закрилася велика кількість підприємств, у вкрай тяжкому становищі опинилися цілі райони кра­їни,  мільйони українців виїхали  за кордон у пошукахкращої долі.

Україна при всьому своєму потенціалі так і не змогла посісти гідне місце у світі. Не вдалося, незважаючи на всі зу­силля, приєднатися до Європейського Союзу. Але всі ці труднощі — не привід опускати руки. За гід­не місце у світі потрібно боротися, як боролися колись за не­залежність, своєю повсякденною працею робити нашу держа­ву кращою.

 Дидактична гра «Асоціації»

Правила гри — див. розробку уроку № 13.

 ВАРІАНТ II

Бесіда за запитаннями

1.   У складі якої держави перебувала Україна до 1991 р.?

2.   Кого за радянських часів називали дисидентами?

3.   Які методи використовували дисиденти в боротьбі про­ти влади?

4.   Яку подію називають Чорнобильською катастрофою?

5.   Коли було проголошено незалежність України?

6.   Хто став першим Президентом України?

Творчі завдання

1.   Визначте позитивні та негативні сторони життя україн­ців у 1960—1980-ті рр.

2.   Незалежність України вдалося здобути мирним шляхом. Як ви вважаєте, чому?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

У 1960—1980-ті рр. українці жили в мирі у складі вели­чезної держави СРСР. У цей час уже не було масових репре­сій, зріс життєвий рівень, але платою за це була відмова від власної мови, культури, традицій; використання природних багатств України для розв'язання проблем і задоволення по­треб союзного керівництва. Одним із яскравих наслідків ра­дянського панування стала Чорнобильська катастрофа.

І в ці роки українці вели боротьбу за свободу України. Нове покоління борців, яких називали дисидентами, не да­вали спокійно грабувати й нищити Україну. Досвід пере­конливо доводив, що під чужою владою нормального жит­тя не буває.

У 1980-ті рр. СРСР опинився у глибокій кризі. Усі спроби зберегти державу виявилися марними. Послаблення контролю над суспільством із боку партійних і каральних органів сприя­ло відродженню національно-визвольного руху українців.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності Укр

аїни. 1 грудня 1991 р. цей Акт був підтверджений усенародним волевиявленням — ре­ферендумом. Почалося незалежне життя молодої держави.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.  Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2.  За рекомендаціями вчителя підготуйтеся до практичного заняття.

Урок 8

Тема. Практичне заняття  « Про що і про кого розповідає історія мого краю ».

Мета: закріпити теоретичні знання учнів, набуті впродовж вивчення теми; розвивати і застосовувати набуті вміння й навички; виховний аспект уроку реалізується в результаті осмислення учнями того,, що історія рідного краю — невід'ємна складова минулого Батьківщини; спонукати учнів до подальшого поглиблення своїх знань.

Тип уроку: застосування набутих знань.

Обладнання:    підручник,, атлас., матеріали, підготовлені учнями до практичного заняття.

Хід уроку

Методичні рекомендації щодо проведення практичного заняття — див. розробку уроків № 7—8.

I.ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 Запитання та завдання

1.   Які головні віхи історії України ви можете пригадати?

2.   Імена яких історичних діячів ви запам'ятали й чому?

3.   Які події в нашому краї мали вагомий вплив на розви­ток історії України?

4.   Назвіть імена історичних діячів нашого краю, що набу­ли загальноукраїнського або світового значення.

III. ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Додаткова інформація та методичні вказівки щодо проведення практичного заняття

Метою цього заняття є знайомство з визначними історич­ними подіями, що відбувалися у нашому рідному місті (селі), та історичними постатями, які є гордістю нашого краю. Для того щоб дізнатися про це, вам необхідно відвідати краєзнав­чий та інші музеї, узяти інтерв'ю в тих, хто тривалий час жи­ве у нашій місцевості або цікавиться краєзнавством, опрацю­вати матеріал, що міститься з цього приводу в бібліотеці та мережі Інтернет. Також можна відвідати історичну рекон­струкцію події.

Для цього варто використати такі запитання:

1.  Які історичні події найбільш пам'ятають у нашому ре­гіоні? Місця яких подій ви особисто відвідали? 2.. Які історичні події у нашому краї мали загальноукраїн­ське значення?

3, Які визначні історичні постаті творили славу нашого
краю? Яким є ставлення населення до них?

4. Як зберігається пам'ять про видатні події, історичних
постатей у нашому краї?

Результати проведеного учнями дослідження необхідно оформити у вигляді повідомлення або презентації, що.буде представлено на наступному уроці.

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель пропонує учням самостійно одним реченням відповісти на. запитання: у чому ви вбачаєте важливість про­веденого уроку? На поставлене запитання по черзі відповіда­ють усі учні.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуйтеся до уроку тематичного оцінювання за розділом ІІ «Про що і про кого розповідає історія».


Урок 9

Тема. Урок узагальнення з теми " Про що і про кого розповідає історія ".

Мета:    здійснити  узагальнення  знань, умінь і навичок, набутих учня­ми впродовж вивчення теми; удосконалювати набуті вміння і навички;

виховувати шанобливе ставлення до минулого нашої Батьківщини.

Тип уроку:    перевірка й оцінювання знань.

Обладнання:    підручник, атлас, завдання для перевірки навчальних досягнень учнів.

Хід уроку   

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку, інформує про заплановані форми роботи.

II. ОЦІНЮВАННЯ Й ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

 Завдання

1) Зображення святих, виконане на дерев'яній дошці. 2) Великий князь київський, син Ігоря та Ольги. 3) Назва зо­лотої монети, яку карбували за князювання Володимира Ве­ликого. 4) Князь, якого називали некоронованим королем руським. 5) Великий князь литовський. 6) Зображення, ви

  Поясніть значення термінів і понять.Князь, християнство, козак, війна, університет, національне відродження, революція, універсал, Велика Вітчизня­на війна, рух Опору, дисиденти, конституція.

1. На малюнку зображено козацькі клейноди.

 Проставте у клітинках цифри, під якими вони наведені в цьому пе­реліку:

1) булава, 2) печатка, 3) корогва, 4) бунчук, 5) пірнач, 6) литаври. Укажіть відповідними буквами у клітинках, які клейноди вважалися символами влади довбиша («Д»), судді («С»), гетьмана («Г»), усього ко­зацького війська («В») (за зразком).

2.      Гетьман Петро Конашевич, який на Запорожжі отримав
прізвисько Сагайдачний, за своє довге й буремне життя
брав участь у багатьох битвах, де проявив свій полков­ницький хист. Упізнайте за описом, про які битви йдеть­ся. Укажіть роки, коли вони відбулися.

1)Під час чергового морського походу козаки несподіва­но для турків із моря навальним штурмом захопили грізну турецьку фортецю. Знищили 14 тис. турецьких воїнів, потопили турецькі галери (каторги), визволи­ли багато полонених. Місто-фортеця мало лиху славу в українців: тут розміщувався найбільший невільни­чий ринок Криму.

2)Коли до влади в Туреччині прийшов султан ОсманII, він здійснив чергову спробу підкорити Європу. Вели­чезне турецько-татарське військо (250 тис. осіб) руши­ло в похід. У вирішальній битві, що тривала май­же місяць, польське військо (35 тис. осіб) і українські козаки (41 тис. осіб) здолали ворога й відвернули загрозу поневолення не лише Польщі, але й усієї Європи.

3.   Яку роль в історії України відіграли такі українські кни­ги, як «Енеїда», «Русалка Дністрова», «Кобзар»?

4.   Розгляньте зображення провідних українських універ­ситетів. (Учитель демонструє зображення Харківського університету (літографія XIXст.), Львівського та-Київ­ського університетів (сучасний вигляд).) Який з універ­ситетів був заснований раніше? Який університет на початку XIXст. відіграв провідну роль у розгортанні українського руху?

5.   1 серпня 1914 р. спалахнула Перша світова війна (як тоді її називали — «Велика війна»), що тривала понад чотири роки. Боротьбу за світове панування вели дві групи країн, що об'єдналися у блоки: Антанта (Англія, Франція, Росія та інші країни) і Троїстий (а від 1915 р. Четверний) союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія). На боці якого союзу воювали укра­їнці?

6.Розшифруйте абревіатури «УНР», «ЗУНР».

7.Чому дата 22 січня 1919 р. увійшла в історію як День соборності України?

8.Заповніть пропуски в тексті.

Незалежність України під час революції була проголоше­на в ... р. Проте утримати незалежність у той час Україні не  судилося. її територія після тривалої запеклої боротьби 1918— 1921 рр. була поділена між сусідніми державами — ... .

9.Установіть відповідність між датами та подіями.

1      1 вересня        А Початок оборони Києва від загарбників

 1939 р.

          2. 17 вересня       Б Захоплення Києва німецько         -фашистськими

               1939 р.               військами

          3. 22 червня         В День перемоги у Великій Вітчизняній війні

              1941р.           

          4.11 липня            Г  Вступ радянських військ на територію Західної                     1941 р.                 України

5.19 вересня        Д Початок Другої світової війни

    1941р.

          6. 6 листопада     Е Завершення визволення України від німецько-    1943р.                 фашистськихзагарбників

7.  28 жовтня       Є  Напад Німеччини та її союзників на СРСР.Початок

  1944р.                 ВеликоїВітчизняної війни

          8.9 травня            Ж Звільнення Києва віднімецько-фашистських

              1945р.                  загарб­ників

10. Після завершення війни Києву та низці інших міст за
героїзм їхніх жителів у боротьбі з ворогом було присво­
єно звання «місто-герой». Дізнайтесь назви міст Украї­
ни, що отримали це звання, розташувавши букви у пра­
вильному порядку.

1) Д АСОЕ

2) В А Т О С П О Л Ь С Е .3) Р Е К Ч

11.  Впишіть у схему назви сил, із якими вела боротьбу УПЛ за створення незалежної України.

Українська Повстанська Армія (УГТА)

12. Заповніть таблицю «Україна в 1960—1980-х рр.».

 Позитивні явища в житті українців      Негативні явища в житті українців

13. Чому видатні українські митці та вчені, яких називають шістдесятниками, у 1960—1980-ті рр. зазнавали пере­слідувань із боку влади?

14. Розгляньте малюнок. Заповніть пропуски в тексті.

26 квітня ... р. в Україні сталася катастрофа на Чорно­бильській АЕС, яка призвела до ... .

15. Назвіть події, що відбулися: 24 серпня 1991 р., 1 груд­ня 1991 р., 28 червня 1996 р.

16. Наведіть приклади:

1) видатних історичних постатей історії України;

2) визначних битв історії України;

3) назв місцевостей, де відбувалися визначні події.

17. Давайте пофантазуємо.

1)Уявіть, що зав'язалася суперечка, хто головніший в історії — окремі постаті, групи людей чи народ. Які аргументи, на вашу думку, будуть наведені? Як мож­на примирити сторони?

2)Уявіть, що коли ви поверталися зі школи, до вас пі­дійшов турист і запитав: «Чи не зможете ви розпові­сти мені про визначну подію, що відбувалася у вашо­му місті (селі)?» Що ви йому розповісте?

      3) Уявіть, що вам доручили створити краєзнавчий му­зей вашого району або села. Про які події та яких іс­торичних постатей ви б створили експозиції?

III.ПІДСУМКИ УРОКУ

 Заключне слово вчителя

У результаті вивчення теми ви познайомилися з голов­ними віхами історії України. Як і історія будь-якого народу, вона сповнена злетів, тріумфів, поразок і боротьби за краще майбутнє. Упродовж наступних тем на вас чекає чимало ці­кавого, що поглибить ваші уявлення про окремі історичні ,  місця, пам'ятки України.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторіть матеріал про те, як історики досліджують минуле.