Опис власного досвіду роботи

Опис власного досвіду - Тут
Опис  власного досвіду роботи

                                                « Учитель готується до хорошого уроку все життя»

                                                                 В. Сухомлинський

       Важливість вивчення історії в школі на сучасному етапі полягає не стільки у знаннях, закладених учителем , скільки у засобах самостійного отримання учнем історичних знань.

Одне з першочергових завдань історії – допогти молоді побачити образи сучасності у світлі минулого, дати можливість зрозуміти суперечливі питання власного суспільства. Сприяти вихованню толерантності – не тільки професійний , але й етичний і моральний обов»язок учителів історії.

Перед тим, як почати когось учити, учитель завжди задається питанням :

 « Чого я мушу навчити свого учня, тобто  яку мету я ставлю, навчаючи його?».

Відповідь на це питання пов»язана з іншим : « Як треба вчити учня, щоб досягти поставлених цілей?», « Які форми, прийоми роботи треба використати, яку методику в цілому застосовувати?»

Сучасні вимоги освітніх стандартів змушують учителів не тільки надавати учням інформацію, а й шукати шляхи практичного застосування її у повсякденному житті. Знання  не заради знань, а знання – для збагачення життєвого досвіду.

      Значення інформації в сучасному суспільстві постає на перший план, тому учні повинні опану­вати інформаційні технології, уміння одержувати, а також критично осмислювати та використовувати різноманітну інформацію.       Саме цим і пояснюється проблема, над якою я працюю: « Поєднання інтерактивних і традиційних технологій навчання історії та їх результативність».  (Слайд 1)

     Урок не може бути цікавим, якщо учень постій­но включений в одноманітну за структурою й ме­тодикою діяльність. Урок має слугувати засобом розвитку творчих здібностей учнів, їхніх потреб, обдарувань, інтересів, самовираження та самореалізації, розвивати постійне прагнення до пізнання і самовдосконалення. Тому тут треба проявити свій талант. А талант – це здатність робити те, чого нас ніхто не вчив. Це все те, на що дивляться з любов’ю. Тож любов учня потрібно завоювати. Для цього  треба використовувати хоч якусь «родзинку» до серця дитини на кожному уроці. Однією з таких родзинок і є  застосування інтерактивних методів навчання.

   Якщо говорити про використання на уроках ме­тодів наукового пізнання, то, мабуть, не існує кра­щої методики, ніж та, яку створює сам учитель. На кожному уроці вчитель прагне досягти його результативності, а це можна здійснити різними шляхами: (Слайд 2)

а)      активізація дітей на уроці;

б)підвищення інтересу до навчання;

в)      свобода під час висловлювання міркувань;

г)       звільнення учнів від механічного заучування;

д) подолання невпевненості, страху помилки.
Вчити самостійно працювати — це й означає вчити розумової праці. Чим раніше ми починаємо працювати над указаним, тим вагомішим є результат.

Я, як кожен учитель, маю власну систему проведення уроків з історії, на яких виступаю лише в ролі організатора навчального процесу, можна сказати, лідера класу, використовуючи ці­лий арсенал засобів інтерактивного навчання: (Слайд 3)

l  Коло ідей;

l  Акваріум;

l  Мозковий штурм;

l  Метод “ ПРЕС”;

l  Займи позицію;

l  Ток – шоу;

l  Робота в малих групах;

l  Міні – проекти

l  “Асоціативне гроно”;

Звичайно, сьогодні у викладанні історії існує цілий ряд проблем: різний обсяг тем, складність програми, здебільшого важкий виклад матеріалу, насиченість історичними поняттями й терміноло­гією, високий рівень науковості. Ці труднощі ставлять переді мною завдання — викликати ін­терес і бажання до навчання, використовуючи най­ефективніші форми й методи, особливо коли мова йде про цілеспрямоване та самостійне одержання знань учнями.

    Наука історія — специфічна, тому що в ній перетинаються вектори техніки, етики, естетики та філософії. Завдяки їм створюю умови для таких педагогічних технологій, які базуються на активізації та інтен­сифікації діяльності учня, використовуючи різно­манітні активні методи: (Слайд 4)

( Слайд 5). Метод доступності матеріалу — полягає в опо­рі на ті знання, які вже має учень, а це, у свою чергу, допомагає кращому розумінню та осмис­ленню отриманої інформації та міцнішому її запам'ятовуванню.

 (Слайд 6). Міні - проекти —  він орієнтований  на самостійну діяльність учнів – індивідуальну,парну, групову , яку учні виконують протягом певного відрізка часу

 ( Слайд 7). Метод міні-дискусії, де вчитель може виступати в ролі арбітра, спрямувавши розв'язання про­блеми в необхідне русло.
 ( Слайд 8). Метод навчальної гри — викликає підвищений інтерес до сучасних проблем історії, виховує вміння висловлювати та обстоювати свою думку, навчає культури дискусії та вміння знаходити компромісні рішення.

(Слайд 9). Метод образності, емоційності й незвичності — викликає в учнів позитивні емоції, а це є запо­рукою гарного сприйняття та відтворення здо­бутих знань.

(Слайд 10). Метод гронування — використання рисунків,схем і таблиць як допоміжного матеріалу під­ручника та елемента мозкового штурму (з чого складається?).

          Визначення методів інтерактивного навчання є індивідуальним у роботі кожного вчителя й зале­жить від його ерудиції, темпераменту, різноманіт­ності інтересів, уміння працювати з аудиторією.

           Аналізуючи досягнення учнів у засвоєнні на­вчального матеріалу, я зробила висновки, що в разі систематичного застосування інтерактивних мето­дів в учнів підвищується інтерес до історії, стиму­люється навчальна активність, розвивається мис­лення, пам'ять, формуються здібності приймати розумні рішення в нестандартних ситуаціях.

           

                 Усім нам відомо, що вивчення історії немож­ливе без використання таблиць, схем, і, звичайно, сього­дення вимагає, змушує вчителя використовувати комп'ютерні технології. Грамотне застосування ноутбука, сенсорної дошки в навчальному процесі саме й полягає в тому, щоб зробити урок неповторним, цікавим та захоплюючим, створити передумови для того, щоб учні захотіли самостійно здобувати знання та застосовувати їх на практиці.

                 Навчити учня сприймати інформацію з екрана, думати над нею, засвоювати її, зробити роботу з ре­сурсом осмисленою — ось головне завдання вчи­теля на уроці. Ноутбук на уроці — це не покірний слуга вчителя, а зазвичай добрий товариш, з яким доводиться йти, виконувати свої навчальні завдан­ня, прораховувати різні варіанти, передбачати ме­тодичні пороги й пастки. Особисто для мене відхід від рутини й монотонності — це сучасний урок історії з використанням комп»ютера та сенсорної дошки як однієї з інтерактивних форм навчання. Саме цей метод сприяє більш успішному виконанню якогось етапу роботи, може служити позитивним підкріп­ленням, стимулом для продовження діяльності. І, звичайно, деякий ігровий аспект, відхід від ти­пового словесного мислення, опора на нескладні нестандартні операції.

                   Використання комп'ютерних технологій допо­магає не тільки виховувати зацікавленість до історії як науки в учнів, а й допитливість, уважність, спостережливість.

                   Для активної діяльності учнів необхідно довести завдання уроку до свідомості кожного. Використан­ня сенсорної дошки створює певний емоційний фон в учнівському колективі й потребує певного емоцій­ного настрою. Але хочу зауважити, що комп»ютер не замінює та не підміняє традиційних дидактичних засобів, а використовується поряд з ними як один із засобів навчання, що є надзвичайно потужним.

                   Інтерактивні методи навчання, які застосову­ються на моїх уроках, дають змогу викликати та підтримувати в учнів пізнавальний інтерес до такої багатогранної, цікавої та складної науки, як історія.

                

        ( Слайд 11).   На закінчення мені хочеться сказати: « Учитель повинен пам’ятати три речі: він працює з дітьми, він повинен розвивати в учня навички мислення високого рівня, він повинен бачити результат своєї праці».

         Мій досвід роботи вказує на те, що для наших учнів дуже  важлива психологічна атмосфера, в якій вони перебувають. Саме тому намагаюся завжди заохочувати навіть невеликий успіх учня, відмічаю добрими словами його особисті досягнення в процесі вивчення історії, формую на уроках мікроклімат співробітни­цтва і взаємодопомоги, і більшість учнів відповіда­ють мені повагою, любов'ю й бажанням працювати на уроці.